Постанова
Іменем України
15 січня 2020 року
м. Київ
справа № 758/7747/13-ц
провадження № 61-48665св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Петров Є. В., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва в складі судді Васильченка О. В. від 04 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду вскладі суддів: Поливач Л. Д., Махлай Л. Д., Шкоріної О. І., від 07 листопада 2018 року,
В С Т А Н О В И В :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за договором позики.
Позов мотивовано тим, що 01 листопада 2010 року між ним та відповідачем було укладено договір позики, за умовами якого 18 листопада 2010 року він передав ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 695 592,00 доларів США, а ОСОБА_2 зобов`язався повернути йому кошти протягом 1 місяця з дня укладення договору позики, а якщо його не буде погоджено - протягом 7 днів з моменту вимоги про повернення коштів. Факт отримання коштів ОСОБА_2 підтвердив власноручно написаною розпискою 18 листопада 2010 року. 25 квітня 2013 року уповноважена позивачем особа звернулася до відповідача із вимогою про повернення коштів, однак такі кошти повернуті протягом 7 днів не були, натомість відповідач склав заяву, якою підтвердив наявність заборгованості.
Посилаючись на те, що відповідач уникає спілкування з позивачем, кошти не повертає та свідомо затягує процес їх повернення, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у розмірі 695 592 долари США як борг за договором позики, що становить станом на 02 листопада 2017 року складають еквівалент 18 696 402,10 грн, та 124 806,36 доларів США - 3 % річних за невиконання грошового зобов`язання щодо повернення позичених коштів протягом періоду з 11 листопада 2011 року по 02 листопада 2017 року відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, що становить станом на 02 листопада 2017 року складають еквівалент 3 354 595,64 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 04 квітня 2018 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за договором позики.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики у розмірі 695 592,00 доларів США, що становить за курсом Національного Банку України 18 696 402,10 грн; 124 806,36 доларів США як 3% річних, що становить за курсом Національного Банку України 3 354 595,64 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 01 листопада 2010 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 позику у розмірі 695 592 доларів США, а відповідач зобов`язався повернути позивачу позику у порядку та в терміни, визначені договором. На підтвердження факту виконання договору позики, ОСОБА_2 18 листопада 2010 року власноручно написав розписку про отримання у позику грошових коштів у розмірі 695 592 доларів зі строком повернення 11 листопада 2011 року. У зв`язку із невиконанням відповідачем відповідного грошового зобов`язання в обумовлений сторонами строк спірна сума боргу підлягає стягненню з відповідача.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Подільського районного суду міста Києва від 04 квітня 2018 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову в даній справі відмовити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, на думку скаржника, не повно дослідили зібрані у справі докази та дійшли помилкових висновків про задоволення позову, необ`єктивна і упереджено вирішили спір. Укладений між сторонами договір позики є недійсним, оскільки укладений в іноземній валюті. Між сторонами фактично був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, що залишено без уваги судами, а суд апеляційної інстанції зазначив в рішенні хибні висновки з приводу указаних обставин. Дружина відповідача не надавала згоди на укладення указаного договору позики. Матеріали справи не містять розрахунку суми, яка складає 3 % річних від суми невиконаного зобов`язання. У суді першої інстанції справу розглянув неповноважний склад суду. Провадження у даній справі мало бути зупинено до розгляду справи № 757/326/17-ц щодо недійсності спірного договору позики, однак суди попередніх інстанцій таких дій не вчинили. Суди не врахували свідчення свідка про те, що у момент складання спірного договору позики ОСОБА_2 не знаходився у м. Києві, тому не міг підписати цей документ.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 01 листопада 2010 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 позику у розмірі 695 592 доларів США, а відповідач зобов`язався повернути позивачу позику у порядку та в терміни, визначені договором.
Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що позика надається терміном, що погоджується сторонами надалі протягом 1 місяця з моменту укладення договору позики.
У пункті 4.2 договору сторони визначили, що в разі відсутності погодження дати розрахунку відповідно до пункту 4.1. договору протягом 1 місяця, позика вважається видана терміном до моменту вимоги. У такому випадку, позика підлягає поверненню протягом 7 днів з моменту вимоги (пункт 5.1 договору).
18 листопада 2010 року на підтвердження факту виконання договору позики ОСОБА_2 власноручно написав розписку про отримання у позику грошових коштів у розмірі 695 592 доларів зі строком повернення 11 листопада 2011 року.
У погоджену сторонами дату 11 листопада 2011 року борг за договором позики ОСОБА_2 не повернув, у зв`язку із чим уповноважена особа позивача - адвокат Петрощук А. В., звернувся до боржника із письмовою вимогою про повернення коштів протягом 7 днів з дня такої вимоги.
25 квітня 2013 року на письмову вимогу ОСОБА_2 склав заяву, якою підтвердив наявність у нього невиконаного грошового зобов`язання за договором позики перед ОСОБА_1 .
Наданий позивачем розрахунок заборгованості та період, за який позивач бажає стягнути спірну суму боргу, відповідачем належно не спростований.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.