Постанова
Іменем України
20 січня 2020 року
м. Київ
справа № 2-1426/08
провадження № 61-13770св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Територіальна громада в особі Інгулецької районної у місті ради
м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, Територіальна громада м. Кривого Рогу Дніпропетровської області,
треті особи: П`ята криворізька державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2019 року в складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У березні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Територіальної громади в особі Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, Територіальної громади м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, треті особи: П`ята криворізька державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, ОСОБА_2, про продовження строку прийняття спадщини, про визначення частки померлого у спільному майні.
Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що її діду ОСОБА_5 та дружині останнього ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 21 грудня 1993 року органом приватизації орендним будівельно-монтажним підприємством "Криворіжаглобуд", на праві спільної сумісної власності належала приватизована квартира, що розташована за адресою:
АДРЕСА_1 .
18 жовтня 1994 року ОСОБА_5 склав заповіт на її ім`я, яким заповідав їй 1/2 частини зазначеної вище квартири.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
30 листопада 2007 року її представник звернулася до П`ятої криворізької державної нотаріальної конториДніпропетровської області з заявою для оформлення свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину квартири, але постановою державного нотаріуса від 30 листопада 2007 року у видачі свідоцтва про право на спадщину було відмовлено, оскільки нею пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини та в свідоцтві про право власності на житло не визначена частка померлого у спільній сумісній власності.
Позивач вважала, що частка кожного співвласника у спільній сумісній власності є рівною,її дідусь та дружина останнього разом приватизували квартиру, однаково володіли на користувалися житлом, між ними не було укладено ніяких угод щодо власності на квартиру, тому кожному співвласнику належить право власності на 1/2 частини квартири.
Також зазначала, що нею пропущено строк звернення з заявою про прийняття спадщини з поважної причини, оскільки через три місяці після смерті спадкодавця, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 вона народила сина ОСОБА_6 . Після народження дитини не змогла прийняти спадщину, оскільки син народився хворим і потребував постійного догляду.
Посилаючись на викладене, просила суд визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначити за померлим 1/2 частини в спільному сумісному майні - квартирі АДРЕСА_2 .
Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 травня 2008 року позов задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 -
2 місяці з дня набрання рішенням законної сили. Визначено за ОСОБА_5, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1, 1/2 частини у спільному сумісному майні - квартирі АДРЕСА_2 .
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що частки ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у спільному сумісному майні є рівними, оскільки домовленості щодо часток спірної квартири між ними не існувало, а отже є підстави для визначення за спадкодавцем 1/2 частини спірної квартири, яку він заповідав позивачу. Суд першої інстанції також вбачав підстави для надання позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, оскільки в період після відкриття спадщини вона народила сина, який хворів та потребував лікування та сторонньої допомоги, що доведено позивачем.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2019 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 травня 2008 року закрито.
Закриваючи апеляційне провадження в справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ІНФОРМАЦІЯ_3, тобто більш ніж через рік після ухвалення рішення Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області та набрання ним законної сили, ОСОБА_2 померла та спадкоємцями першої черги після її смерті є ОСОБА_7 та ОСОБА_3 . Оскільки за життя ОСОБА_2 своїм правом на оскарження цього рішення суду не скористалася, розпорядившись своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд, довод ОСОБА_3 про те, що цим рішенням порушуються його права, як спадкоємця першої черги після смерті матері ОСОБА_2 . колегія суддів вважала неприйнятними.
При цьому, апеляційним судом зазначено, що ОСОБА_3 не входив до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, та станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції, питання про його права та інтереси судом не вирішувалося, а тому він не має права на апеляційне оскарження рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 травня 2008 року, передбаченого статтею
352 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України).
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2019 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2019 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що суд апеляційної інстанції без встановлення фактичних обставин справи дійшов помилкового висновку про те, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не порушено права та інтереси ОСОБА_3 щодо спадщини, що відкрилась після смерті його матері
ОСОБА_2 . Такі висновки апеляційного суду спростовуються тим, що позивач ОСОБА_1, яка була спадкоємцем за заповітом після смерті чоловіка його матері ОСОБА_5, не прийняла спадщину, оскільки пропустила шестимісячний термін для подання заяви про прийняття спадщини. Таким чином, його мати, яка постійна проживала с померлим ОСОБА_5 прийняла спадщину - 1/2 частини спірної квартири, а тому вже на час смерті ОСОБА_2, остання була одноособовим власником спірної квартири. Безпідставно визначивши
ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини, суд першої інстанції вирішив права ОСОБА_3, як особи, яка має обов`язку частку в спадщині ОСОБА_2 , а від оскаржуваного рішення суду першої інстанції залежала спадкова маса та, відповідно й права та інтереси особи, яка зверталась з апеляційною скаргою. Ці обставини були проігноровані судом апеляційної інстанції, оскаржувану ухвалу апеляційного суду постановлено без встановлення фактичних обставин справи. При цьому, порушено принцип диспозитивності судового процесу та позбавлено ОСОБА_3 його конституційного права на апеляційне оскарження і, як наслідок, на спадщину, після смерті матері.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2019 року, витребувано цивільну справу та надано строк на подачу відзиву.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки її постановлено з додержанням норм процесуального права.