Постанова
Іменем України
22 січня 2020 року
м. Київ
справа № 210/4949/16-ц
провадження № 61-21262св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі судді Літвіненко Н. А. від 30 січня 2017 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П., від 30 травня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі - відділення Фонду, Фонд відповідно) про відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він, виконуючи свої професійні обов`язки, знаходячись на робочому місці 23 липня 2004 року, отримав ушкодження здоров`я у вигляді травми - перелому хребта, у зв`язку із чим висновком медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) від 24 листопада 2004 року йому первинно встановлено 70 % втрати професійної працездатності та другу групу інвалідності. Висновком МСЕК від 30 березня 2016 року йому при повторному огляді встановлено 25 % втрати професійної працездатності з 01 квітня 2016 року по 01 квітня 2018 року.
Посилаючись на те, що внаслідок захворювання він змушений переносити фізичні страждання, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, просив стягнути з відділення Фонду на свою користь 640 080 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 січня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з відділення Фонду на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000,00 грн.
У решті позову відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що на підстав статей 21, 28 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV "Про загальнообов`язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-ХІV) про обов`язок відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку із втратою ним професійної працездатності. Оскільки право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача 24 листопада 2004 року - дати встановлення втрати працездатності, то її відшкодування має здійснюватися саме відповідачем. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2017 року апеляційну скаргу відділення Фонду задоволено частково, рішення суду першої інстанції змінено в частині розміру стягнутої з відділення Фонду на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, зменшивши цей розмір з 30 000 грн до 12 000 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що розмір моральної шкоди визначений судом першої інстанції без урахування роз`яснень, викладених у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4, та, враховуючи обставини справи, характер отриманих позивачем травм внаслідок нещасного випадку на виробництві, розмір втрати працездатності і пов`язані з ним фізичні та моральні страждання позивача, інтенсивність і довготривалість фізичних і психологічних страждань позивача, істотність вимушених змін у життєвих стосунках і наслідків, що наступили, дійшов висновку про зменшення розміру стягнутої моральної шкоди з 30 000 грн до 12 000 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2017 року відділення Фонду подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що обов`язок відшкодовувати моральну шкоду покладено на власника або уповноважений орган (роботодавця). Позивач висновками відповідних медичних установ не довів факту завдання йому моральної шкоди. Позов пред`явив позов до суду у 2016 році, тому право у позивача на відшкодування моральної шкоди могло виникнути лише у 2016 році за умови встановлення органами МСЕК факту завдання моральної шкоди.
Згідно із частиною восьмою статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень ЦК України та КЗпП України. Визначений судом розмір моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, є необґрунтованим та значно завищеним, не відповідає засадам виваженості, розумності і справедливості.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 червня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції та зупинено виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення виконавчого провадження.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві - Кривцовій Г. В.
Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2019 року зупинено касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 210/3177/17.
Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2020 року поновлено касаційне провадження у цій справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У справі, що переглядається, установлено, що згідно з актом про нещасний випадок на виробництві від 26 липня 2004 року № 11/2004 23 липня 2004 року о 15 год. 00 хв. з ОСОБА_1 стався нещасний випадок на виробництві дільниці № 10 шахти "Родіна" відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат").
Відповідно до акта форми Н-5 від 26 липня 2004 року про розслідування нещасного випадку від 26 липня 2004 року вказаний нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом. Причиною нещасного випадку встановлено невиконання та порушення позивачем вимог правил охорони та безпеки праці. Особами, чиї дії чи бездіяльність призвели до нещасного випадку є підземний прохідник дільниці № 10 ОСОБА_1, в. о. гірничого майстра дільниці № 10 ОСОБА_2 .
Згідно з випискою з акта огляду ВО ВТЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги до довідки МСЕДНА-01 № 430/26, виданої ОСОБА_1 24 листопада 2004 року на підставі акту № 409 огляду в ВТЕК, ОСОБА_1 встановлено: консолідований перелом поперекових виростків Y3-Y4 зі зміщенням. Встановлено ступінь втрати професійної працездатності 70 % з 15 листопада 2004 року, акт № 11/2004 у зв`язку з виробничою травмою від 23 липня 2004 року. Необхідність в медикаментозному лікуванні, амбулаторному та стаціонарі.
Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, серія 12 ААА, № 018508, виданої Жовтневою МСЕК, м. Кривий Ріг, ОСОБА_1 30 березня 2016 року при повторному огляді, акт № 11/2004 від 23 липня 2004 року, встановлено 25 % втрати професійної працездатності (повторно) з 01 квітня 2016 року по 01 квітня 2018 року, потреба у медичній та соціальній допомозі: медикаментозне лікування, ВМП. Підстава: акт огляду МСЕК № 479.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції в незміненій частині та рішення апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.