ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2020 року
м. Київ
справа № 356/604/15
провадження № 61-6308 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі - ОСОБА_2, Сарненська районна державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області Овдіюк Діна Іванівна,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2019 року в складі колегії суддів Музичко С. Г., Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, Сарненської районної державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса Сарненського районного нотаріального округу Овдіюк Д. І. та з урахуванням уточнених позовних вимог просив:
- встановити факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 однією сім`єю без державної реєстрації шлюбу з червня 2004 року по 17 лютого 2009 року ;
- визнати частково недійсними свідоцтво № НОМЕР_1, посвідчене Сарненською районною державною нотаріальною конторою, на житловий будинок АДРЕСА_1, свідоцтво № НОМЕР_2, посвідчене Сарненською районною державною нотаріальною конторою, на земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3210400000:08:007:0112 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за цією ж адресою, свідоцтво № НОМЕР_3, посвідчене Сарненською районною державною нотаріальною конторою, на земельну ділянку площею 0,0592 га з кадастровим номером 3210400000:08:007:0113 для ведення особистого селянського господарства;
- визнати об`єктом спільної власності подружжя домоволодіння АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину вказаного домоволодіння;
- визнати недійсним заповіт від 31 травня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області Овдіюк Д. І.;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на ј частину домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 .
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з червня 2004 року перебував з ОСОБА_3 у фактичних шлюбних стосунках, а 17 лютого 2009 року одружився з нею.
19 червня 2006 року на підставі договору купівлі-продажу за їх спільні кошти було придбано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, в якому вони проживали та який був юридично оформлений на ОСОБА_3, оскільки на час його купівлі позивач не набув громадянства України та не мав посвідки про постійне проживання.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла, а у квітні 2015 року до позивача звернулась її дочка з проханням звільнити вказаний будинок, оскільки вона є його власником на підставі свідоцтва про право на спадщину № НОМЕР_1, виданим Сарненською районною державною нотаріальною конторою. Окрім того, дочка померлої отримала також свідоцтва про право на спадщину № НОМЕР_3 та № НОМЕР_2 на земельні ділянки з кадастровими номерами 3210400000:08:007:0112 та 3210400000:08:007:0113 за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач вважає вищезазначене майно спільною сумісною власністю його та ОСОБА_3, оскільки воно набуте за спільні гроші за час їх проживання однією сім`єю.
Також позивач оспорює належність підпису ОСОБА_3 у заповіті від 31 травня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області Овдіюк Д. І., за яким усе своє майно вона заповіла дочці.
У липні 2016 року ОСОБА_2 звернулася в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном, у якому просила усунути перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні належним їй майном, а саме будинком АДРЕСА_1, шляхом виселення з зазначеного будинку ОСОБА_1 з усіма членами сім`ї.
В обґрунтування зустрічного позову зазначила, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14 грудня 2013 року вона є одноособовим власником будинку та двох земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказане майно було придбане її матір`ю ОСОБА_3 у 2006 році за власні кошти та за кошти, які остання взяла в кредит. Для того, щоб розрахуватись за кредит, остання зверталась з проханням до своєї матері ОСОБА_4, яка продала свій будинок та подарувала отримані кошти дочці.
Заміж за ОСОБА_1 ОСОБА_3 вийшла 17 лютого 2009 року, тому вищевказане майно набула до шлюбу.
Після смерті ОСОБА_3 позивач одружився вдруге та почав проживати у спірному будинку разом з новою дружиною та дитиною, чим порушує її законні права як власника, не реагує на її прохання звільнити будинок, тому ОСОБА_2 просить вирішити спір в судовому порядку.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Березанського міського суду Київської області від 02 липня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 однією сім`єю без державної реєстрації шлюбу з 2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_3.
Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом № НОМЕР_1, посвідчене Сарненською районною державною нотаріальною конторою, на домоволодіння АДРЕСА_1 .
Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом № НОМЕР_2, посвідчене Сарненською районною державною нотаріальною конторою, на земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3210400000:08:007:0112 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом № НОМЕР_3, посвідчене Сарненською районною державною нотаріальною конторою, на земельну ділянку площею 0,0592 га з кадастровим номером 3210400000:08:007:0113 для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано об`єктом спільної власності подружжя домоволодіння АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину вказаного домоволодіння.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 однією сім`єю без державної реєстрації шлюбу в період з 2005 року до укладення шлюбу підтверджується наданими в судовому засіданні та не спростованими показаннями свідків, з яких вбачається спільність ведення ними у відповідний період господарства, участь у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї, а також наявність усталених відносин, що притаманні подружжю, тому позивач має право власності на половину домоволодіння.
У зв`язку з цим до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_3, що охоплюється її заповітом, входить лише Ѕ належна їй частка в спільному сумісному майні подружжя.
Як вбачається з висновку експерта ОСОБА_5 від 19 вересня 2017 року № 8-4/1199 за результатом проведеної судової почеркознавчої експертизи встановити, чи відповідає підпис ОСОБА_3 в спірному заповіті підпису на інших наданих для дослідження об`єктах, неможливо, а інших належних та допустимих доказів позивачем надано не було, тому позовні вимоги у частині оспорювання дійсності заповіту задоволенню не підлягають.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд виходив із того, що ОСОБА_1 є співвласником спірного житлового будинку, тому має законні підстави володіти, користуватись та розпоряджатись належним йому майном на власний розсуд. Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження факту порушення прав позивача за зустрічним позовом щодо володіння, користування чи розпорядження належним їй відповідно до заповіту майном з боку ОСОБА_1 суду не надано.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 30 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Березанського міського суду Київської області від 02 липня 2018 року скасовано.
Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Сарненської районної державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса Сарненського районного нотаріального округу Овдіюк Д. І. відмовлено.
Зустрічний позов задоволено частково, виселено ОСОБА_1 з будинку АДРЕСА_1, в іншій частині зустрічного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 апеляційний суд виходив із того, що з наданих позивачем доказів не можливо встановити факт спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з 2005 року до 17 лютого 2009 року, оскільки окрім показань свідків у справі відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що позивач та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю, були пов`язані спільним побутом, мали між собою усталені стосунки, що притаманні сім`ї, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, а також взаємні права та обов`язки.
Щодо зустрічного позову апеляційний суд зазначив, що позивач ОСОБА_1 не є співвласником спірного житлового приміщення, не є членом сім`ї власника, а тому його проживання у даному домоволодінні створює ОСОБА_2 безумовні перешкоди в користуванні її власністю, а тому ці перешкоди повинні бути усунуті шляхом виселення позивача із цього домоволодіння. Зустрічний позов в частині виселення членів сім`ї позивача не підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_2 при зверненні до суду з даною вимогою не зазначила членів сім`ї ОСОБА_1 та не залучила їх до справи в якості відповідачів за своїм зустрічним позовом.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У березні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення апеляційного суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в даній справі.