Постанова
Іменем України
20 січня 2020 року
м. Київ
справа № 375/186/17
провадження № 61-16041св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Рокитнянська селищна рада Київської області,
треті особи: Реєстраційна служба Рокитнянського районного управління юстиції Київської області, приватний нотаріус Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Скоробагатько В. Д.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Київської області від 05 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Волохова Л. А., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5, Рокитнянської селищної ради Київської області, треті особи: Реєстраційна служба Рокитнянського районного управління юстиції Київської області, приватний нотаріус Рокитнянського районного нотаріального округу Київської областіСкоробагатько В. Д., про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права власності, визнання недійсними рішень Рокитнянської селищної ради Київської області, визнання недійсною державної реєстрації права власності.
В обґрунтування позову зазначила, що з 31 березня 1998 року до 12 грудня 2003 року та з 27 грудня 2013 року до 06 червня 2016 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після розірвання шлюбу з ОСОБА_6 - з 12 грудня 2003 року до 27 грудня 2013 року вони продовжували проживати однією сім`єю за тим же місцем проживання, підтримували шлюбні відносини та вели спільне господарство.
20 березня 2008 року ОСОБА_6 уклав договір довічного утримання з батьком ОСОБА_7, згідно з умовами якого останній передав у власність ОСОБА_6 житловий будинок АДРЕСА_1, а ОСОБА_6, у свою чергу, зобов`язався довічно утримувати батька, забезпечувати його продуктами харчування, одягом, доглядом, необхідною допомогою та зберегти у довічному користуванні батька житловий будинок з можливістю проживання в ньому його дружини ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Договір довічного утримання не передбачав передачу ОСОБА_6 земельної ділянки біля вказаного будинку, а тому після смерті ОСОБА_7 його дочка ОСОБА_2 на законних підставах отримала у власність у порядку спадкування 1/2 частини цієї земельної ділянки.
До смерті дружини ОСОБА_7 міг сам себе обходити, а після її смерті ОСОБА_6 та вона (позивач) почали постійно та безперервно доглядати за батьком спільними зусиллями та за спільні кошти, оскільки проживали разом однією сім`єю, що тривало до смерті ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_4.
Згідно з інформаційною довідкою з Реєстру прав власності ОСОБА_9 є власником житлового будинку на АДРЕСА_1, набутого згідно з договором довічного утримання. Біля вказаного будинку знаходиться земельна ділянка площею 0,131 га, власником якої є ОСОБА_10 .
Позивач вважала, що відповідно до статей 57, 60, 61, 74 Сімейного кодексу України (далі - СК України) та статті 744 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вона також набула право спільної сумісної власності на вказаний житловий будинок.
Крім того, позивач вказувала на те, що ОСОБА_6 та вона набули право спільної сумісної власності на земельну ділянку, розташовану біля житлового будинку.
Також зазначала, що під час проживання однією сім`єю ОСОБА_6 та нею за спільні кошти придбані: легковий автомобіль "Hyundai Tucson", державний номерний знак НОМЕР_1, та причіп до легкового автомобіля.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку, земельної ділянки, легкового автомобіля та причепа. Спадкоємцями є вона та син ОСОБА_6 - ОСОБА_3 .
У зв`язку з цим позивач просила встановити факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_6 без реєстрації шлюбу з 12 грудня 2003 року до 27 грудня 2013 року; визнати за нею правовласності на житловий будинок, земельну ділянку, легковий автомобіль та причіп з часткою в розмірі 3/4, за ОСОБА_3 з часткою в розмірі 3/4; визнати недійсними рішення Рокитнянської селищної ради Київської області; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім`я ОСОБА_2, яким вона успадкувала 1/2 частини земельної ділянки, та рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.
Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 15 серпня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 12 грудня 2003 року до 27 грудня 2013 року. Визнано за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований на АДРЕСА_1, з часткою в розмірі 3/4, за ОСОБА_3 - з часткою в розмірі 1/4. Визнано за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на земельну ділянку площею 0,131 га, розташовану на АДРЕСА_1, кадастровий номер 3223755100:01:012:0010, з часткою в розмірі 3/4, за ОСОБА_3 - з часткою в розмірі 1/4. Визнано за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на причіп до легкового автомобіля НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_2, з часткою в розмірі 3/4, за ОСОБА_3 - з часткою в розмірі 1/4. Визнано за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на легковий автомобіль "Hyundai Tucson", державний номерний знак НОМЕР_1, з часткою в розмірі 3/4, за ОСОБА_3 з часткою в розмірі 1/4. Визнано частково незаконним рішення Рокитнянської селищної ради Київської області від 03 лютого 2011 року № 111 "Про внесення змін в рішення виконкому Рокитнянської селищної ради від 29 листопада 1996 року № 553" в частині безоплатної передачі ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,14 га на АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку. Визнано незаконним рішення Рокитнянської селищної ради Київської області від 18 серпня 2011 року № 322 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд гр. ОСОБА_7 в АДРЕСА_1 ". Визнано недійсним рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_7 з цільовим призначенням - будівництво та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 3223755100:01:012:0010, прийняте 23 червня 2016 року державним реєстратором Скорик В. О. на підставі рішення Рокитнянської селищної ради Київської області від 18 серпня 2011 року № 322. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу Скоробагатько В. Д. 28 грудня 2016 року, зареєстроване в реєстрі за номером 1343, за яким ОСОБА_2 успадкувала 1/2 частку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 3223755100:01:012:0010, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 . Визнано недійсним рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_2 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 3223755100:01:012:0010, прийняте 28 грудня 2016 року приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Скоробагатьком В. Д. на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за номером 1343. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_5, ОСОБА_2, Рокитнянської селищної ради Київської області на користь держави 640,00 грн судового збору.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що позивач довела, що вона з 12 грудня 2003 року до 27 грудня 2013 року проживала однією сім`єю з ОСОБА_6, з яким у подальшому - 27 грудня 2013 року повторно уклала шлюб. За таких обставин суд визнав за ОСОБА_1 право спільної часткової власності з часткою в розмірі 3/4 на житловий будинок з господарськими спорудами, земельну ділянку площею 0,131 га, причіп до легкового автомобіля, легковий автомобіль "Hyundai Tucson". Також суд визнав частково незаконним рішення Рокитнянської селищної ради Київської області від 03 лютого 2011 року № 111, незаконним рішення Рокитнянської селищної ради Київської області від 18 серпня 2011 року № 322, недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 28 грудня 2016 року, недійсним рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку від 23 червня 2016 року.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 05 лютого 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 ОСОБА_12 задоволено. Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 15 серпня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи постанову про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, апеляційний суд виходив із того, що висновки суду першої інстанції про те, що позивач довела, що вона з 12 грудня 2003 року до 27 грудня 2013 року проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 є безпідставними, оскільки вони базуються лише на показання свідків про те, що позивач з ОСОБА_6 разом відвідували різні заходи, а також відвідували та доглядали батька ОСОБА_6 .
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що такі обставини не є підставою для того, щоб вважати, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 були пов`язані спільним господарством, мали взаємні права та обов`язки і між ними склалися усталені відносини, притаманні подружжю.
Крім того, у зв`язку з недоведеністю позовних вимог ОСОБА_1 у цій частині, суд апеляційної інстанції також відмовив у задоволенні її позовних вимог в інших частинах.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У березні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційної скаргою на постанову Апеляційного суду Київської області від 05 лютого 2018 року, в якій просить скасувати цю постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно не застосував статті 51, 57, 60, 74 СК України, статтю 744 ЦК України; порушив положення статті 376 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); дійшов необґрунтованого висновку про те, що, оскільки договір довічного утримання не передбачає передання ОСОБА_6 земельної ділянки, тому після смерті ОСОБА_7 його дочка ОСОБА_2 на законних підставах отримала у власність у порядку спадкування 1/2 частини земельної ділянки. Такий висновок суду апеляційної інстанції суперечить положенням частини першої статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та частини другої статті 381 ЦК України.
У липні 2018 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_12 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила про відсутність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки позивач має право на 1/2 частки майна, належного ОСОБА_6, проживає у будинку, користується всім іншим майном і має можливість в будь-який момент оформити дане право.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 03 квітня 2018 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Київської області від 05 лютого 2018 року передано на розгляд судді-доповідачу Пророку В. В.
Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2018 року у складі судді Пророка В. В. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Київської області від 05 лютого 2018 року, витребувано матеріали справи № 375/186/17 із Рокитнянського районного суду Київської області, надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
22 червня 2018 року матеріали справи № 375/186/17 надійшли до Верховного Суду.
У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Пророка В. В. розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 14 червня 2019 року № 701/0/226-19 призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 375/186/17.