Постанова
Іменем України
21 січня 2020 року
м. Київ
справа № 753/20449/18
провадження № 61-11817св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
скаржик - ОСОБА_1 ,
суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мілоцький Олег Леонідович,
стягувач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2019 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Ратнікової В. М., Борисової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та вчинені судами процесуальні дії
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького О. Л. (далі - приватний виконавець), в якій просив зобов`язати приватного виконавця скасувати: постанову про відкриття виконавчого провадження від 10 жовтня 2018 року ВП № 57401979, постанову про арешт майна боржника від 10 жовтня 2018 року ВП № 57401979, постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 10 жовтня 2018 року ВП №57401979.
У квітні 2019 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення вказаної скарги на дії приватного виконавця, яку обґрунтовував тим, що на час подання заяви вирішувалося питання реалізації його квартири на електронних торгах на підставі постанови приватного виконавця про арешт та опис майна. Тому, з метою забезпечення скарги та недопущення незаконного продажу квартири, просив зобов`язати приватного виконавця зупинити будь-які виконавчі дії до вирішення питання по справі.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 15 квітня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення розгляду скарги на дії приватного виконавця задоволено. Зупинено стягнення на підставі виконавчого листа за № 753/9736/13, виданого Дарницьким районним судом міста Києва 18 грудня 2013 року у виконавчому провадженні № 57401979 до розгляду скарги по суті.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що доцільно зупинити стягнення на підставі виконавчого документа, з метою недопущення порушення прав та законних інтересів заявника, всебічного, повного та об`єктивного розгляду скарги, а також належного виконання судового рішення у справі.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 червня 2019 року апеляційні скарги приватного виконавця Мілоцького О. Л. та ОСОБА_2 задоволено. Скасовано ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 15 квітня 2019 року. Відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення скарги на дії приватного виконавця.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що у разі оскарження дій виконавця, забезпечення вимог скарги на дії приватного виконавця шляхом зупинення реалізації арештованого нерухомого майна боржника не передбачено Цивільними процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України) та Законом України "Про виконавче провадження".
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У червні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2019 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення розгляду скарги помилково керувався положеннями розділу VII "Судовий контроль за виконанням судових рішень" ЦПК України, натомість не взяв до уваги положення пункту 6 частини першої статті 150 ЦПК України.
Крім того, зазначає, що апеляційний суд не надав належної оцінки пункту 2 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", згідно якого зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.
Відзив на касаційну скаргу сторонами не подано.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи з Дарницького районного суду міста Києва та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного суду - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.