Постанова
Іменем України
15 січня 2020 року
м. Київ
справа № 487/4543/17
провадження № 61-9794св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач)
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Літвінов Артем Володимирович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року в складі колегії суддів: Серебрякової Т. В., Галущенка О. І., Лисенка П. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулись до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта-Банк" (далі - ПАТ "Дельта-Банк") та ОСОБА_3 про визнання договору недійсним.
Позов мотивований тим, що 10 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (далі - ВАТ "Кредитпромбанк"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" (далі - ПАТ "Кредитпромбанк") та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №23/036/08-ZКLN-1, згідно з умовами якого банк надав позичальникові кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії у розмірі 282 800,00 грн зі сплатою процентів у розмірі 16% річних за користування кредитом на строк з 10 квітня 2008 року до 09 квітня 2023 року.
20 травня 2013 року між ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором, ПАТ "Кредитпромбанк" передав ПАТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ "Дельта Банк" замінює ПАТ "Кредитпромбанк" як кредитора у зазначених зобов`язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ "Кредитпромбанк" до ПАТ "Дельта Банк" прав вимоги до боржників, до ПАТ "Дельта Банк" переходить право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами.
Відповідно до договору іпотеки від 10 квітня 2008 року, з метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за вказаним кредитним договором іпотекодавець ОСОБА_3 передав у іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .
В цій квартирі зареєстровані, постійно проживали на час укладення договору іпотеки та продовжують проживати позивачі, які іншого житла не мали і не мають.
З урахуванням уточнених позовних вимог, позивачі, посилаючись на положення статей 215, 203, 216 ЦК України, зокрема, що при укладанні договору іпотеки у спірній квартирі проживала неповнолітня дитина, але орган опіки та піклування не надавав згоди батькам на укладання договору іпотеки, у зв`язку із чим порушені права дитини, позивачі просили визнати договір іпотеки недійсним.
Також позивачі, з урахуванням уточнених позовних вимог, посилались на те, що позивач ОСОБА_1 не надавала нотаріально оформленої згоди на включення до іпотечного договору умов договору про іпотечне застереження, укладенням іпотечного договору порушенні права малолітньої дитини, укладений між ОСОБА_3 та ВАТ "Кредитпромбанк", предметом якого є квартира АДРЕСА_1 та визнати протиправним стягнення на предмет іпотеки.
Також позивачі просили скасувати державну реєстрацію (рішення про державну реєстрацію від 17 лютого 2016 року індексний номер 28298670, запис про право власності від 11 лютого 2016 року за № 13306832, виконані приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А. В. про право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ "Дельта Банк". Визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений 30 серпня 2017 року між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Горбуровим К. Є. Скасувати державну реєстрацію (рішення про державну реєстрацію від 30 серпня 2017 року індексний номер 36836438, запис про право власності від 30 серпня 2017 року за № 22094276, виконаний приватним нотаріусом Горбуровим К. Є.) права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, здійснену на підставі договору купівлі-продажу від 30 серпня 2017 року між ОСОБА_4 та ПАТ "Дельта Банк".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 листопада 2018 року позов задоволено частково.
Визнано частково недійсним договір іпотеки від 10 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ "Кредитпромбанк", правонаступником якого є ПАТ "Дельта Банк", згідно з яким ОСОБА_3 передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1, в частині, що стосується іпотечного застереження.
Визнано недійсним пункт 4 договору іпотеки від 10 квітня 2008 року, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ "Кредитпромбанк", правонаступником якого є ПАТ "Дельта Банк" про іпотечне застереження.
Визнано протиправним стягнення на предмет іпотеки, а саме - квартиру АДРЕСА_1 за іпотечним застереженням, зазначеним в тексті іпотечного договору від 28 квітня 2008 року (п. 4.2), укладеним між ВАТ "Кредитпромбанк", правонаступником якого є ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_3, засвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А. В., згідно з яким право власності перейшло до ПАТ "Дельта Банк".
Скасовано державну реєстрацію (рішення про державну реєстрацію від 17 лютого 2016 року, індексний номер 28298670, запис про право власності від 11 лютого 2016 року за № 13306832, виконані приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А. В.) про право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ "Дельта Банк".
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 30 серпня 2017 року між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Горбуровим К. Є.
Скасовано державну реєстрацію (рішення про державну реєстрацію індексний номер 36836438 від 30 серпня 2017 року, запис про право власності за № 22094276 від 30 серпня 2017 року, виконаний приватним нотаріусом Горбуровим К. Є.) права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, здійснену на підставі договору купівлі-продажу від 30 серпня 2017 року між ОСОБА_4 та ПАТ "Дельта Банк".
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що укладення оспорюваного правочину, предметом якого є житлове приміщення, право користування яким мала неповнолітня на той час ОСОБА_7, без попередньої згоди на те органу опіки та піклування, оскільки воно видано з порушенням, так як мати дитини, позивач ОСОБА_1 не зверталась до цього органу є підставою для визнання цих правочинів недійсними, як передбачено статтями 203, 215 ЦК України.
Також суд першої інстанції виходив з того, що звернення стягнення на предмет іпотеки, майно, яке належить до спільної сумісної власності подружжя, відбулось без нотаріальної згоди ОСОБА_1 на укладення іпотечного застереження, в сукупності це є підставою для визнання договору іпотеки недійсним. Виходячи з того, що вказане застереження є окремим від договору іпотеки договором, за яким відбувається розпорядження спільним майном, на його укладення, що проявляється у включенні його до договору іпотеки, потрібна окрема згода іншого з подружжя. Тобто має надаватися нотаріально посвідчена згода другого з подружжя і на укладення договору іпотеки і на включення до нього застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку. У разі відсутності цієї згоди вказане застереження визнається недійсним.
Оскільки договір іпотеки (в якому наявні умови договору про іпотечне застереження), на підставі якого було проведено стягнення на предмет іпотеки, є недійсним, підлягає визнанню протиправним також саме стягнення на предмет іпотеки, оформлене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А. В., за яким право власності перейшло до ПАТ "Дельта Банк", та підлягає скасування вказана реєстрація.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_8 задоволено.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи.
Апеляційний суд виходив з того, що позивач ОСОБА_1 надала згоду на укладення іпотечного договору, її волевиявлення було вільним і відповідало її внутрішній волі, а сторони іпотечного договору узгодили всі істотні умови договору, у тому числі узгодили питання щодо позасудового врегулювання спору шляхом передачі права власності на предмет іпотеки іпотекодержателю, тому підстав для визнання недійсним іпотечного договору в частині, що стосується іпотечного застереження та визнання недійсним договору про іпотечне застереження, умови якого викладені в положенні пункту 4 іпотечного договору, за відсутності окремої заяви одного із подружжя на їх укладення, немає. До того ж такі умови іпотечного договору не суперечать нормам цивільного законодавства України.
Також апеляційний суд зазначив, що не заслуговують на увагу доводи позивача ОСОБА_1 про те, що їй не було відомо про умови договору, які передбачають право банку на звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, тому такі умови є недійсними, оскільки заявою від 10 квітня 2008 року, яка нотаріально посвідчена, позивач фактично надала згоду на передачу в іпотеку чоловіком квартири, на умовах за його розсудом.
При цьому апеляційний суд виходив з того, що не вбачає дійсних порушень права ОСОБА_2 на житло при укладенні договору іпотеки. Більш того, на дату ухвалення оскаржуваного рішення, а саме 12 листопада 2018 року ОСОБА_2 була повнолітньою, а відтак застосування законодавства щодо захисту прав та законних інтересів дитини є помилковим, оскільки вона в силу статті 6 СК України, вже не має статусу дитини у зв`язку з досягненням нею повноліття, що свідчить про необґрунтованість доводів про порушення її прав та інтересів, як дитини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У травні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просила скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що апеляційний суд ухвалив постанову про задоволення апеляційної скарги, яку підписано неуповноваженою особою. Також апеляційний суд допустив порушення вимог статей 77, 78, 81-84, 89 ЦПК України, щодо доказування, допустимості та належності доказів, оцінки доказів, зокрема, безпідставно взято до уваги надані у судовому засіданні пояснення ОСОБА_9, досліджені докази, які вона надавала суду за відсутністю належних повноважень на представництво інтересів ОСОБА_4 в апеляційному суді.
Апеляційний суд всупереч вимогам статті 89 ЦПК України надав перевагу одним доказам без урахування інших, не надавши оцінку доказам в їх сукупності.
Також у касаційній скарзі заявник зазначає, що апеляційний суд залишив поза увагою та при ухваленні рішення не врахував обставини, які відповідно до статті 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню. Зокрема, у заяві відповідача ОСОБА_3, яка надійшла до суду 14 лютого 2018 року, останній визнав позов та той факт, що позивачеві ОСОБА_1 було повідомлено неправдиву інформацію щодо розміру кредиту, а саме він повідомив, що розмір кредиту складає 10 000,00 грн. Підпис на листі про ознайомлення її з сумою кредиту зроблено ним від її імені. Оформленням згоди органу опіки та піклування у виконавчому комітеті Миколаївської міської ради також займався він, тому ОСОБА_1 ніяких заяв до цього органу не подавала і про наявність такого рішення вона не знала.
Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
У серпні 2019 року ОСОБА_3 засобом поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому вважає, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення, яке помилково скасоване Миколаївським апеляційним судом, тому касаційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
У серпні 2019 року ОСОБА_3 засобом поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила касаційну скаргу задовольнити, скасувавши рішення апеляційного суду із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
У січні 2020 року від ОСОБА_4 до Верховного Суду надійшли заяви, у яких вона, посилаючись на правильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін.
23 грудня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 10 квітня 2008 року між ВАТ "Кредитпромбанк", правонаступником якого є ПАТ "Кредитпромбанк", та ОСОБА_3 у простій письмовій формі укладено кредитний договір № 23/036/08-ZКLN, згідно з умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику у майбутньому кредит (транші) в межах загальної суми 282 800,00 грн, із сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 16% річних, у строк до 09 квітня 2023 року.
Відповідно до заяви від 10 квітня 2008 року ОСОБА_1 надала згоду на отримання її чоловіком ОСОБА_3 кредиту за кредитним договором від 10 квітня 2008 року № 23/036/08-ZКLN.
В подальшому до вищевказаного кредитного договору між сторонами укладались додаткові договори, а також додаткові угоди до додаткових договорів.
З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань ОСОБА_3 за кредитним договором, 10 квітня 2008 року між ВАТ "Кредитпромбанк" та позичальником ОСОБА_3 укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір, за умовами якого, останній передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно з нотаріально посвідченою заявою від 10 квітня 2008 року позивач ОСОБА_1 надала згоду на передачу в іпотеку ВАТ "Кредитпромбанк" її чоловіком ОСОБА_3, квартири АДРЕСА_1 та придбана ними під час шлюбу.
З архівного витягу з рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 25 березня 2008 року за № 610 "Про дозвіл громадянам на укладення договору іпотеки - застави нерухомого майна" убачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1, батькам дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, надано дозвіл на укладення та підписання іпотечного договору квартири АДРЕСА_1, враховуючи, що зазначений правочин не порушує прав їхньої дитини. Зазначене рішення виконавчим комітетом Миколаївської міської ради прийнято на підставі заяви ОСОБА_3 .
Відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "Намив-1" від 12 березня 2008 року у квартирі АДРЕСА_1 були зареєстровані ОСОБА_3, ОСОБА_1