ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2020 року
м. Київ
справа № 363/940/16-ц
провадження № 61-19224ск18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Кузнєцова В. О.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Русинчука М. М., Тітова М. Ю.
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Банк розвитку",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Київськоїобласті від 14 червня 2017 року, ухвалене колегією у складі суддів: Таргоній Д. О., Білоконь О. В., Приходька К. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Банк розвитку" (далі - ПАТ "ВБР") звернулося з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначило, що 1 серпня 2013 року між ПАТ "ВБР" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № IKCASHSHG.149221.001, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 19 800 грн на строк до 31 липня 2016 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,001% річних та сплатою комісії банку за надання фінансового інструменту в розмірі 4% від суми кредиту.
У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 1 серпня 2013 року між ПАТ "ВБР" та ОСОБА_2 укладено договір поруки № РХ029031.149264.001, за умовами якого ОСОБА_2 поручилась за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором.
На виконання кредитного договору позивач надав грошові кошти у розмірі, встановленому кредитним договором.
Позивач зазначає, що ОСОБА_1 порушує умови кредитного договору, неодноразово не виконує зобов`язання з оплати процентів та комісії за користування кредитом і станом на 24 лютого 2016 року має заборгованість у розмірі 56 755,84 гривень, з яких: поточна заборгованість за тілом кредиту - 2 655,66 грн, прострочена заборгованість за тілом кредиту - 13 568,90 грн, заборгованість за процентами - 4 180,58 грн, прострочена заборгованість з комісії - 13 698,92, заборгованість за штрафами і пенею - 22 651,78 грн.
За таких обставин ПАТ "ВБР" просило достроково стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 56 755,84 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 15 лютого 2017 року, ухваленим у складі судді Котлярової І. Ю., у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що порука припинена, отже заявлені позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню у зв`язку зі спливом строку, визначеного частиною четвертою статті 559 ЦК України. Також суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позивачем заявлених до позичальника вимог, а саме розміру заборгованості за кредитним договором, оскільки із наданих банком виписок встановив відсутність у ОСОБА_1 заборгованості перед банком на кінець періоду, а вихідний залишок дорівнює нулю.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 14 червня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ"ВБР" задоволено, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 лютого 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Стягнено солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "ВБР" заборгованість за кредитним договором № IKCASHSHG.149221.001 від 1 серпня 2013 року в сумі 56 755, 84 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що умовами договору поруки сторонами передбачено п`ятирічний строк припинення поруки з дня настання терміну повернення кредиту і такий строк спливає 11 січня 2021 року. Оскільки позивач звернувся із позовом про солідарне стягнення заборгованості у березні 2016 року, положення частини четвертої статті 559 ЦК України застосуванню не підлягають та поруку не можна вважати припиненою. Також суд виходив із доведеності розміру заборгованості за кредитним договором.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення апеляційного суду Київської області від 14 червня 2017 року та залишити в силі рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 лютого 2017 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Заявник зазначає, що позивач на обґрунтування позову надав розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 24 лютого 2016 року. Розрахунок заборгованості викладено у вигляді таблиці, яка містить визначену позивачем загальну суму залишку заборгованості за кредитом у сумі 56 755,84 грн. У долученому до позову розрахунку містяться суттєві розбіжності, відсутні відомості про порядок обчислення вказаних у ньому грошових сум, а також посилання на належні докази, на підставі яких він виконаний.
На думку заявника, позивачем не вказано ні в розрахунку, ні в позовній заяві, яка саме комісія не була сплачена, і, відповідно по якій нарахована заборгованість, оскільки пунктом 1.5 і пунктом 1.6 кредитного договору передбачені комісія за надання фінансового інструменту і комісія за надання кредитних ресурсів.
Заявник зазначає, що із розрахунку заборгованості, поданого ПАТ "ВБР", вбачається, що проценти на поточну і прострочену заборгованість за тілом кредиту не нараховувалися, при цьому у таблиці вказано суми прострочених процентів на відповідну дату. За зазначених обставин судом першої інстанції витребувано у позивача докази, якими підтверджується нарахування сум заборгованості. На відповідну вимогу ПАТ "ВБР" надав чотири виписки по особовим рахункам за період з 1 серпня 2013 року по 26 жовтня 2016 року, проте пунктом 1.8 кредитного договору передбачено лише один рахунок, інші три рахунки кредитним договором не передбачені.
Із наданих позивачем виписок по рахункам вбачається, що у заявника заборгованість відсутня, а вихідний залишок рівний нулю. Представник позивача ухилився від пояснень щодо даного факту у суді першої інстанції, а апеляційний суд дані обставини не перевіряв.
Заявник вважає, що рішення апеляційного суду Київської області від 14червня 2017 року винесено за фактичної відсутності належних та допустимих доказів існування у заявника заборгованості перед ПАТ "ВБР".
Позиція інших учасників справи
У серпні 2017 року ПАТ "ВБР" подало заперечення на касаційну скаргу, у яких послалося на безпідставність її доводів. Зазначило, що ним до позовної заяви додано докази, зокрема, розрахунок заборгованості за кредитним договором та виписки по особовому рахунку, натомість відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надали докази відсутності заборгованості за кредитним договором, альтернативний розрахунок заборгованості та/або альтернативні виписки по особовому рахунку. Тобто, у відповідності до статті 60 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на дату розгляду справи судами попередніх інстанцій, позивач виконав свій обов`язок доказування, а відповідачі свій обов`язок спростування доказів не виконали. ПАТ "ВБР" вважає, що доводи заявника про відсутність заборгованості ґрунтуються на припущеннях, що є неналежним доказуванням, та на його особистій думці, яка не має правового значення для ухвалення рішення у справі.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі і зупинено виконання рішення апеляційного суду Київської області від 14 червня 2017 року до закінчення касаційного провадження у справі.
Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Вказана справа передана до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 9 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 1 серпня 2013 року між ПАТ "ВБР" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № IKCASHSHG.149221.001, згідно умов якого 1 серпня 2013 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 19 800 грн з яких: 18 000 грн - на споживчі потреби, 1 800 грн - з метою оплати винагороди банку за надання фінансового інструменту, що підтверджується випискою по особовому рахунку.
Відповідно до умов кредитного договору встановлюється термін користування кредитом до 31 липня 2016 року; за користування кредитом встановлюється процентна ставка у розмірі 0,001% річних; позичальник сплачує банку комісію за надання кредитних ресурсів у розмірі 4% від суми кредиту за договором щомісяця в період сплати; період сплати кредиту, комісії та процентів з 1-го по 10-те число кожного місяця, починаючи з дати підписання даного договору; розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щодня з дати списання коштів з позичкового рахунку.
За порушення строків погашення заборгованості за користування кредитом банк нараховує позичальнику 36% річних від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення; банк має право нараховувати позичальнику штраф у розмірі 2% від суми кредиту у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником умов договору; за порушення строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісії банк нараховує позичальнику пеню в розмірі 0,5% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення; штраф в розмірі 1 000 грн - за кожний факт порушення; позичальник виплачує банку штраф у розмірі 1% від суми позову при порушенні строку платежів за кожним із грошових зобов`язань більш як на 30 днів; штраф у розмірі 100 грн - за кожний факт порушення обов`язків за кредитним договором; позичальник сплачує банку штраф у розмірі 10% за кожний факт порушення зобов`язань щодо продовження строку дії договору страхування.
У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ПАТ "ВБР" та ОСОБА_2 1 серпня 2013 року укладено договір поруки № РХ029031.149264.001, відповідно до умов якого ОСОБА_2 поручилася перед ПАТ "ВБР" за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором: поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань в тому ж розмірі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.
Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти у розмірі, встановленому кредитним договором. Відповідач ОСОБА_1 не повертала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, процентами, а також іншими витратами відповідно до умов договору.
До суду представником позивача надано розрахунок заборгованості за кредитним договором на загальну суму 56 577,84 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості борг ОСОБА_1 перед банком за кредитним договором станом на 24 лютого 2016 року становить 56 755,84 грн та складається з:
2 655,66 грн поточної заборгованості за тілом кредиту;
13 568,90 грн простроченої заборгованості за тілом кредиту;
4 180,58 грн простроченої заборгованості за процентами;
13 698,92 грн простроченої заборгованості з комісії;
22 653,78 грн заборгованості за штрафами та пенею.
Також апеляційним судом встановлено, що пунктом 1.3 кредитного договору сторонами визначено термін користування кредитом до 31 липня 2016 року.
Згідно з пунктом 3.1.11 кредитного договору при порушенні позичальником зобов`язань, передбачених умовами даного договору, банк на власний розсуд має право змінити умови договору - зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати комісії та/або процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення.
16 грудня 2015 року позивач направив на адреси боржника та поручителя письмові вимоги щодо дострокового погашення заборгованості у термін до 10 січня 2016 року, але не пізніше 30 календарних днів з дня отримання цього повідомлення.
Направлення підтверджується списком згрупованих поштових рекомендованих відправлень.
У зв`язку з порушенням позичальником умов договору банк, скориставшись своїм правом, передбаченим договором, змінив термін виконання зобов`язання, визначивши його 10 січня 2016 року.
Умовами договору поруки сторони передбачили п`ятирічний строк припинення поруки з дня настання терміну повернення кредиту.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Частина третя статті 400 ЦПК України передбачає, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень статей 553, 554 ЦК України поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання боржником свого обов`язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України у редакції, чинній на день укладення договору поруки,порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.
У пункті 14 договору поруки № РХ029031.149264.001 від 1 серпня 2013 року, укладеному між ПАТ "ВБР" та ОСОБА_2, зазначено, що порука за цим договором припиняється після закінчення 5 (п`яти) років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 1.3 кредитного договору сторонами визначено термін користування кредитом до 31 липня 2016 року.
Згідно з пунктом 3.1.11 кредитного договору при порушенні позичальником зобов`язань, передбачених умовами даного договору, банк на власний розсуд має право змінити умови договору - зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати комісії та/або процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення.
16 грудня 2015 року позивач направив боржнику та поручителю рекомендованими листами письмові вимоги щодо дострокового погашення заборгованості у термін до 10 січня 2016 року, але не пізніше 30 календарних днів з дня отримання цього повідомлення.
Таким чином, у зв`язку з порушенням позичальником умов договору банк, скориставшись своїм правом, передбаченим договором, змінив термін виконання зобов`язання, визначивши його 10 січня 2016 року.