Постанова
Іменем України
15 січня 2020 року
м. Київ
справа № 686/2291/15-ц
провадження № 61-10014св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач)
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1,
стягувач - ОСОБА_2,
суб`єкт оскарження - старший державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби міста Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Дяк Олег Миколайович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 20 грудня 2017 року в складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Купельського А. В., Костенка А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Дяка О. М. (далі - державний виконавець).
Скарга мотивована тим, що у Другому відділі державної виконавчої служби міста Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області (далі - відділ ДВС) знаходиться на виконанні виконавчий лист, виданий Хмельницьким міськрайонним суду Хмельницької області від 04 травня 2017 року про стягнення з неї на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію різниці у вартості часток в сумі 1 021 618 грн 81 коп. (виконавче провадження № 53888950). Під час примусового виконання рішення суду державним виконавцем звернено стягнення на належні заявникові житловий будинок по АДРЕСА_1, загальною площею 254,2 кв.м і присадибну земельну ділянку площею 0,0570 га за тією ж адресою. 10 і 11 серпня 2017 року державний виконавець виніс постанови про опис та арешт цього майна, а постановою державного виконавця від 11 серпня 2017 року призначено суб`єкта оціночної діяльності - Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільська незалежна оцінка" (далі - ТОВ "Подільська незалежна оцінка") в особі Карпенка Олега Васильовича для його оцінки. Вказані постанови винесені державним виконавцем з порушенням вимог чинного законодавства та без повідомлення боржника, внаслідок чого було розпочато незаконне звернення стягнення на її майно.
З урахуванням уточнених вимог скарги, ОСОБА_1 просила суд: визнати постанови державного виконавця про опис та арешт майна боржника від 10 і 11 серпня 2017 року, про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 11 серпня 2017 року неправомірними та скасувати ці постанови; визнати звіт про оцінку майна від 16 серпня 2017 року, складений ТОВ "Подільська незалежна оцінка", щодо визначення ринкової вартості домоволодіння по АДРЕСА_1, недійсним.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 листопада 2017 року в складі головуючого-судді Мазурок О. В. скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Визнано неправомірною та скасовано постанову старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Дяка О. М. про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 53888950 від 11 серпня 2017 року з виконання виконавчого листа, виданого 04 травня 2017 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів у сумі 1 021 618,81 грн та виконавчого збору в сумі 102 161,88 грн.
Визнано недійсним звіт про оцінку майна від 16 серпня 2017 року, здійснений оцінювачем ТОВ "Подільська незалежна оцінка" Карпенко О. В. з визначення ринкової вартості житлового будинку, загальною площею 254,2 кв. м та земельної ділянки, загальною площею 0,057 га, кадастровий номер 6810100000:03:005:0044, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано неправомірною та скасовано постанову старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Дяка О. М. про опис та арешт майна (коштів) боржника від 11 серпня 2017 року у виконавчому провадженні № 53888950 з виконання виконавчого листа, виданого 04 травня 2017 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів у сумі 1 021 618,81 грн.
Визнано неправомірною та скасовано постанову старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Дяка О. М. про опис та арешт майна боржника від 10 серпня 2017 року у виконавчому провадженні № 53888950 з виконання виконавчого листа, виданого 04 травня 2017 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів у сумі 1 021 618,81 грн.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що дії державного виконавця суперечать вимогам Закону України "Про виконавче провадження", та постанови винесені з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження" підлягають скасуванню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 20 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи.
Апеляційний суд виходив з того, що оскаржувані рішення та дії державного виконавця вчинені ним відповідно до закону та в межах наданих йому повноважень, а підстави для визнання їх неправомірними відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У лютому 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просила скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що неправильним є висновок апеляційного суду про те, що дії державного виконавця та винесені ним постанови відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, неправильно застосовано положення статті 22 Закону України "Про виконавче провадження"., Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.
Також у касаційній скарзі заявник зазначає, що апеляційний суд порушив принципи рівності перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності цивільного судочинства, законності та обґрунтованості судового рішення, встановлення дійсних обставин справи.
Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Інші учасники справи не скористались свої правом на надання відзиву на касаційну скаргу.
23 грудня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 03 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 017 964,81 грн різниці у вартості часток у спільному майні та 3 654 грн судових витрат (всього - 1 021 618,81 грн).
На виконання рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 03 квітня 2017 року, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області видав 04 травня 2017 року виконавчий лист, який 05 травня 2017 року ОСОБА_2 пред`явив до відділу ДВС для примусового виконання.
Постановою державного виконавця від 05 травня 2017 року відкрито виконавче провадження № 53888950.
Під час відкриття виконавчого провадження 05 травня 2017 року державний виконавець виніс постанову про арешт належного ОСОБА_1 майна, зокрема житлового будинку загальною площею 254,2 кв.м, житловою площею 75,8 кв.м, розташованого по АДРЕСА_1, та присадибної земельної ділянки площею 0,0570 га за тією ж адресою.
Постановою державного виконавця від 10 серпня 2017 року вказане нерухоме майно описано та передано ОСОБА_1 на відповідальне зберігання. Цією ж постановою державний виконавець заборонив боржникові розукомплектовувати, відчужувати та пошкоджувати майно, роз`яснив ОСОБА_1 обов`язки зберігача майна, попередив її про кримінальну та матеріальну відповідальність, встановлену законодавством, за розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення майна, на яке накладено арешт, або незаконні дії з цим майном. ОСОБА_1 не допустила понятих на територію домоволодіння та відмовилася від підпису постанови.
11 серпня 2017 року державний виконавець вніс постанову про опис та арешт майна ОСОБА_1 до автоматизованої системи виконавчого провадження і направив сторонам її копії.
Постановою державного виконавця від 11 серпня 2017 року залучено суб`єкта оціночної діяльності - ТОВ "Подільська незалежна оцінка" в особі Карпенка О. В. для проведення оцінки арештованого нерухомого майна. 11 серпня 2017 року державний виконавець направив оцінювачу та сторонам копії вказаної постанови.
Згідно зі звітом про оцінку майна від 16 серпня 2017 року, складеного ТОВ "Подільська незалежна оцінка" ринкова вартість домоволодіння по АДРЕСА_1, становить 2 952 300,00 грн 16 серпня 2017 року державний виконавець повідомив сторони про результати оцінки майна.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 383 ЦПК України 2004 року передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до статті 387 ЦПК України 2004 року за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами (пункт 1 частини першої статті 10 Закону України "Про виконавче провадження").
Частинами першою, другою статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.
Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику.