ПОСТАНОВА
Іменем України
22 січня 2020 року
м.Київ
справа №816/3945/15
адміністративне провадження №К/9901/17922/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року (суддя: Бойко С.С.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року (судді: Спаскін О.А., Кононенко З.О., Калиновський В.А.) у справі №816/3945/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, Управління Державної казначейської служби у м. Полтаві Полтавської області про зобов`язання вчинити дії та стягнення суми бюджетного відшкодування,
в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування" (далі - ТОВ "Газвидобування", позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області, відповідач 1), Управління Державної казначейської служби у м.Полтаві Полтавської області (далі - УДКС у м. Полтаві Полтавської області, відповідач 2) про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 2894801 грн та пені в розмірі 869582,36 грн.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року, позов задоволено частково: зобов`язано ДПІ у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню ТОВ "Промислова компанія "Газвидобування" на суму 2894801 грн; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача пеню за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість в розмірі 869582,36 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що задовольняючи позовні вимоги шляхом зобов`язання відповідача 1 скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму податку на додатну вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, судами попередніх інстанцій не було враховано відсутність передбачених чинним законодавством підстав для його складення та відсутність нормативного механізму виконання судового рішення відповідачами.
Крім того, наголошував, що судами не надано належної правової оцінки доводам відповідача про відсутність фактичного залишку невідшкодованих сум податку на додану вартість, що обліковується в інтегрованій картці ТОВ "Промислова компанія "Газвидобування", та не було перевірено правильності розрахунку суми пені, заявленої позивачем до стягнення.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи податкового органу безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Додаткового звертає увагу суду на безпідставність тверджень податкового органу про відсутність у інтегрованій картці товариства фактичного залишку невідшкодованих сум податку на додану вартість, оскільки право позивача на спірну суму бюджетного відшкодування підтверджено у судовому порядку.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що контролюючим органом на підставі податкових повідомлень-рішень від 20 січня 2009 року № 0000022305/0 та від 16 квітня 2009 року № 0000022305/1 ТОВ "Промислова компанія "Газвидобування" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 2894801 грн.
Платник податків, не погоджуючись з правомірністю вказаних податкових повідомлень-рішень, оскаржив останні в судовому порядку.
За наслідками судового оскарження постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року у справі №2а-44807/09/1670 спірні податкові повідомлення-рішення були скасовані. Рішення набрало законної сили.
Однак, станом на час звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, заявлена ТОВ "Промислова компанія "Газвидобування" до відшкодування сума податку на додану вартість в розмірі 2894801 грн позивачу з Державного бюджету відшкодована не була.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що
зважаючи на відсутність з боку позивача порушень норм закону та підтвердження в судовому порядку правильності формування суми бюджетного відшкодування ПДВ, ненадання контролюючим органом відповідного висновку органу державного казначейства про бюджетне відшкодування ПДВ є безпідставним, а тому позовні вимоги ТОВ "Промислова компанія "Газвидобування" є законними та обґрунтованими, однак належним способом захисту прав позивача в даному випадку є зобов`язання відповідача 1 скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму податку на додатну вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню.
Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками суду першої інстанції.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
На момент виникнення спірних правовідносин алгоритм дій державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) податку на додану вартість було врегульовано статтею 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Так, відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Пунктами 200.10 та 200.11 статті 200 ПК України передбачено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
Відповідно до вимог пункту 200.14 статті 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган, зокрема, у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.
Пунктом 200.15 статті 200 ПК України визначено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Невиконання такого обов`язку спричиняє порушення права платника податків на отримання з бюджету суми відшкодування ПДВ, а такі способи судового захисту як визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо неподання до органу казначейства висновку із зазначенням відповідної суми бюджетного відшкодування та зобов`язання податкового органу вчинити передбачені законодавством дії, спрямовані на підготовку і надання відповідного висновку органам казначейства, були сформульовані Верховним Судом України виходячи, зокрема, з аналізу чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.
Так, вирішуючи питання щодо порядку бюджетного відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями контролюючих органів, ухваленими за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, або окремо від здійснення такого контролю, Верховний Суд України протягом 2012-2015 років напрацював правову позицію, відповідно до якої відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а отже, суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.
Однак, в подальшому, Законами України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" та від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" внесено зміни до статті 200 ПК України, зокрема, й щодо порядку бюджетного відшкодування ПДВ.
Відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції та Верховним Судом) на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Згідно з підпунктом 200.7.2 пункту 200.7 цієї статті Кодексу заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.