ПОСТАНОВА
Іменем України
22 січня 2020 року
м.Київ
справа №1740/2174/18
адміністративне провадження №К/9901/17945/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року (суддя: Недашківська К.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2019 року (судді: Пліш М.А., Глушко І.В., Ільчишин Н.В.) у справі №1740/2174/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕХЗ Технології" до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕХЗ Технології" (далі - позивач, ТОВ "ЕХЗ Технології") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Рівненській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.07.2018 №0007231403 у частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 861698,75 грн та №0007241403, яким зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 60791 грн.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2019 року, позов було задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що позивачем були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми за господарськими операціями з ТОВ "Вест бізнес груп" та ТОВ "Анатек-захід", оскільки господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові - без змін. Наголошує, що при формуванні даних бухгалтерського обліку за взаємовідносинами з ТОВ "Вест бізнес груп" та ТОВ "Анатек-захід" діяв у відповідності до приписів законодавства і такі дані гуртуються на первинних документах, які підтверджують реальність руху його активів, складених за результатами фактичного (реального) здійснення господарських операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей, а відтак суди дійшли обґрунтованого висновку щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі наказу від 26.06.2018 №1843 ревізором-інспектором ГУ ДФС у Рівненській області проведено перевірку ТОВ "ЕХЗ Технології" з питань проведення взаєморозрахунків з ТОВ "Вест бізнес груп" за липень 2017 року, ТОВ "Анатек-Захід" за грудень 2017 року, січень 2018 року, за результатами якої складено Акт від 16.07.2018 №1718/17-00-14-03/38895125.
В ході вищеозначеної перевірки податковим органом встановлено порушення платником податків підпункту "а" пункту 198.1, абзаців першого та другого пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункту 198.6 статті 198 ПК України, пункту 5 Розділу III, підпункту 1 пункту 4 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання і сумою податкового кредиту за січень 2018 року на 60791 грн та занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання і сумою податкового кредиту за липень 2017 року на 31371 грн, за грудень 2017 року на 307687 грн, за січень 2018 року на 350301 грн.
31 липня 2018 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: №0007231403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 689359 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 172339,75 грн; №0007241403, яким встановлено завищення від`ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 60791 грн за січень 2018 року.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не наведено достатніх доводів та не подано належних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, доводили б невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.