ПОСТАНОВА
Іменем України
23 січня 2020 року
м. Київ
справа №1.380.2019.000403, адміністративне провадження №К/9901/15467/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2019р. (судді - Гінда О.М., Заверуха О.Б., Ніколін В.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,
встановив:
У січні 2019р. позивач звернувся до суду з позовом в якому просив:
визнати протиправним та скасувати висновок про призначення одноразової грошової допомоги від 20.06.2018р., складений на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2018р. у справі №813/1123/18, на підставі матеріалів працівника поліції та протоколу від 20.06.2018р. № 11 про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності;
зобов`язати відповідача призначити і виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності в 70-крвтному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому буде прийнято рішення про виплату;
встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов`язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.03.2019р. позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано висновок відповідача про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу від 20.06.2018р.
Зобов`язано відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію" у зв`язку з встановленням третьої групи інвалідності в 70-кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому буде прийняте рішення про виплату.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2019р. відмовлено в задоволенні заяви про винесення додаткового рішення.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2019р. апеляційну скаргу повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини 4 статті 298 КАС України.
З ухваленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування касаційної скарги представник позивача зазначає, що суд апеляційної інстанції незаконно повернув апеляційну скаргу, оскільки довіреність на представництво прав та інтересів позивача у судах, яка подавалась разом із зазначеною апеляційною скаргою, повністю відповідає вимогам законодавства, а отже особа, яка підписала апеляційну скаргу, мала на це відповідні повноваження.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Повертаючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов`язковий спосіб посвідчення копій документів.
Однак право посвідчувати копії документів у справах, які веде адвокат, не означає право адвоката посвідчувати копії документа, що підтверджує його статус і повноваження представника сторони у судовому провадженні, яким є у тому числі довіреність, оскільки для цього документа процесуальний закон встановив окремі вимоги та порядок його подання, серед іншого й свій, інший обов`язковий спосіб посвідчення копії з нього.
Суд дійшов висновку, що повноваження адвоката як представника сторони мають бути підтверджені ордером або довіреністю, що посвідчує такі повноваження, або її копією, засвідченою у визначеному законом порядку, зокрема, особою, яка має повноваження на засвідчення копії довіреності.
Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що додана до апеляційної скарги позивачем копія довіреності не є документом, що посвідчує повноваження представника на здійснення від імені Микитовича Р.З. його процесуальних прав та обов`язків.
З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до статті 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
За змістом зазначеної норми Основного Закону України у спорах щодо захисту соціальних прав законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді виключно адвокатом.
Таким Законом у даній ситуації є Кодекс адміністративного судочинства України, яким передбачено винятки щодо представництва у справах щодо захисту соціальних прав.
Так, відповідно до частини 1 статті 55 КАС України (в редакції станом на час подання апеляційної скарги) сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.