ПОСТАНОВА
Іменем України
22 січня 2020 року
Київ
справа №480/966/19
адміністративне провадження №К/9901/26496/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Сумської митниці ДФС на додаткову постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року (головуючий суддя Шаповал М.М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року (головуючий суддя Чалий І.С., судді - Перцова Т.С., Жигилій С.П.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запчасть" до Сумської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,
У С Т А Н О В И В:
У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Запчасть" (далі - ТОВ "Запчасть") звернулося до суду з адміністративним позовом до Сумської митниці ДФС, в якій просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 12 березня 2019 року № UA 805150/2019/000045/2.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Сумської митниці ДФС від 12 березня 2019 року № UA805150/2019/000045/2 про коригування митної вартості товарів. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3925,89 грн.
Сумським окружним адміністративним судом 14 травня 2019 року ухвалено додаткове рішення, залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року, яким на користь ТОВ "Запчасть" за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС стягнуто судові витрати зі спати судового збору у розмірі 10644,74 грн, у зв`язку з тим, що у рішенні суду від 14 травня 2019 року питання розподілу судових витрат було вирішено не в повному обсязі.
Не погоджуючись із зазначеним додатковим рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного адміністративного суду, Сумська митниця ДФС подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій. В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що вимога про скасування рішення про коригування митної вартості товарів є вимогою майнового характеру, розмір якої слід обчислювати, виходячи з розміру змін у майновому стані позивача, спричинених оскаржуваними рішеннями. На думку відповідача, базою для розрахунку суми судового збору є різниця між митними платежами, що підлягали сплаті згідно з митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою контролюючим органом у відповідному рішенні, а не безпосередньо різниця між заявленою та скоригованою митною вартістю.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення першої та апеляційної інстанцій в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги.
Пунктом 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ухвалюючи додаткове судове рішення про стягнення на користь позивача витрат зі сплати судового збору, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи наявні докази підтверджують, що розмір понесених позивачем витрат зі сплати судового збору складає 14570,63 грн. Разом з тим, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року питання розподілу судових витрат було вирішено не в повному обсязі, а саме було стягнуто з Сумської митниці ДФС на користь ТОВ "Запчасть" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3925,89 грн. При поданні позову позивачем було сплачено судовий збір: у сумі 3925 грн згідно квитанції від 13 березня 2019 року № 7223 та у сумі 10644,74 грн, що підтверджено квитанцією від 21 березня 2019 року № 7273. За таких обставин у відповідності до статті 252 КАС України є наявні підстави для ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 10644,74 грн.
Зазначена позиція підтримана Другим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив додаткове рішення суду першої інстанції без змін.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, переглядаючи вказані судові рішення попередніх інстанцій, вважає за необхідне вказати на таке.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що даний спір про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, безпосереднім наслідком якого є зміна складу майна позивача, є майновим.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду), за подання адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.