ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 905/1879/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Стратієнко Л.В., Ткач І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Півень А.Л.;
за участю представників:
позивача - Верхацький І.В. - адвокат;
відповідача - не з`явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Донецької області
(суддя - Лейба М.О.)
від 26.03.2019
та постанову Східного апеляційного господарського суду
(головуючий - Тихий П.В., судді - Сіверін В.І., Терещенко О.І.)
від 22.10.2019,
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Комунального виробничого підприємства "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради
про стягнення 1 071 375, 32 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. 05.10.2018 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулось з позовною заявою до Комунального виробничого підприємства "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради (надалі - КПВ "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради, відповідач) про стягнення 1 071 375,32 грн за договором постачання природного газу № 4645/1617-ТЕ-6 від 20.09.2016, з яких: 94 473, 48 грн - пеня, 233 832,35 грн - 3 % річних та 743 069,49 грн - інфляційні втрати.
1.2. Позовна заява обґрунтована такими обставинами:
1.2.1. 20 вересня 2016 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та КПВ "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради було укладено договір постачання природного газу № 4645/1617-ТЕ-6 (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю у 2016-2017 роках природний газ, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води (пункт 1.2. договору).
1.2.2. Згідно з пунктом 6.1. договору, оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
1.2.3. Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку, пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору, він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
1.2.4. Позивач стверджує, що він на виконання умов укладеного між сторонами договору передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 26 815 732,82 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, проте відповідач несвоєчасно здійснював оплату поставленого природного газу, внаслідок чого позивач, керуючись статтями 230-232 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та статтями 549, 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
1.3. У відзиві на позовну заяву відповідач, заперечуючи проти задоволення позову вказав, що він є виконавцем та виробником житлово - комунальних послуг з централізованого опалення, а тому нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями суперечить вимогам частини 2 статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово - комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 26.03.2019 позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено частково, стягнуто з КПВ "Краматорська тепломережа" Краматорської міської ради на користь позивача 3% річних у сумі 233 832,35 грн, інфляційні втрати у сумі 719 795,47 грн та судовий збір. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Також, вказаним судовим рішенням розстрочено виконання рішення на 6 місяців.
2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 рішення господарського суду Донецької області від 26.03.2019 у справі №905/1879/18 в частині відмови у стягненні 23 274,02 грн інфляційних втрат скасовано. Прийнято в цій частині нове рішення, яким позов про стягнення 23 274,02 грн інфляційних втрат задоволено. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
2.3. Ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій встановили факт порушення відповідачем умов договору постачання природного газу № 4645/1617-ТЕ-6 від 20.09.2016 в частині своєчасних розрахунків за спожитий природний газ, у зв`язку з чим дійшли висновку про наявність правових підстав для стягнення нарахованих на суму простроченого зобов`язання 3% річних та інфляційних втрат.
2.4. Водночас Господарський суд Донецької області, з висновком якого погодився і апеляційний господарський суд, відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення пені з посиланням на положення статей 1, 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" (надалі - Закон № 85-VIII від 13.01.2015).
2.5. Місцевий господарський суд, застосовуючи до спірних правовідносин статтю 2 вказаного закону виходив з таких обставин: 1) позивач є енергопостачальною організацією; 2) відповідач є виконавцем/виробником житлово - комунальних послуг; 3) місто, де відповідач здійснює свою діяльність, входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 N 1275-р.
2.6. Суд першої інстанції, врахувавши фінансове становище позивача та його матеріальні інтереси, вид господарської діяльності, який здійснює відповідач, збитковість тарифів та завдання підприємству відповідача значних збитків внаслідок проведення антитерористичної операції, розстрочив виконання рішення Господарського суду Донецької області від 26.03.2019 на 6 місяців починаючи з 26.03.2019 по 26.09.2019 включно з щомісячним платежем у розмірі 161 322,04 грн.
2.7. Проте, Східний апеляційний господарський суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат, скасував рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 23 274,02 грн інфляційних втрат та вказав, що судом першої інстанції неправильно здійснено їх розрахунок за зобов`язаннями лютого 2017 року.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі АТ "НАК "Нафтогаз України" просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 26.03.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 у справі № 905/1879/18 в частині відмови у стягненні пені в сумі 94 473,48 грн та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити. Також заявник просить скасувати, надану судом першої інстанції на строк 6 місяців, розстрочку виконання рішення суду.
3.2. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що:
суди попередніх інстанцій при прийнятті рішень порушили норми матеріального права, зокрема статті 625 Цивільного кодексу України та процесуального права, а саме статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України;
суди неправильно застосували норми статті 2 Закону № 85-VIII від 13.01.2015, пункту 27 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" та статті 1 Закону України "Про електроенергетику", оскільки позивач є постачальником природного газу, а не енергопостачальною організацією;