Постанова
Іменем України
21 січня 2020 року
м. Київ
справа № 607/7109/15-ц
провадження № 61-21159св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ;
відповідач - ОСОБА_4 ;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у складі судді Дзюбича В. Л. від 30 липня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду у складі колегії суддів: Костіва О. З., Сташківа Б. І.,
Хоми М. В., від 30 жовтня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом, який було уточнено, до ОСОБА_4 про встановлення безоплатного земельного сервітуту на право проходу та проїзду до належного їм домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 .
Позовна заява мотивована тим, що проїзд до належної їм земельної ділянки, яку вони успадкували після смерті ОСОБА_5, можливий
лише через сусідню земельну ділянку, що належить ОСОБА_4, оскільки інші земельні ділянки, з якими межує їхня земельна ділянка, є землями сільськогосподарського призначення. Відповідно до генерального плану забудови їх земельної ділянки по АДРЕСА_1, виданого на підставі рішення Скоморохівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 30 вересня 2003 року № 48 на ім`я попереднього власника - ОСОБА_5, заїзд до зазначеної ділянки здійснювався через сусідні земельні ділянки, що належить ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .
Крім того, неможливість влаштування іншого проїзду до належного
їм домоволодіння встановлено рішенням Тернопільського районного суду Тернопільської області від 30 січня 2001 року у справі № 2-4-2001.
З метою укладення земельного сервітуту вони звернулися до голови Скоморохівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, а також до Тернопільської районної державної адміністрації. Проте, Скоморохівська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області у своєму листі від 27 лютого 2015 року повідомила, що
у добровільному порядку ОСОБА_4 відмовилась від укладення договору земельного сервітуту. 27 лютого 2015 року ними було направлено
ОСОБА_4 письмову пропозицію про укладення договору земельного сервітуту, яка залишилась без реагування.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили суд встановити безоплатний земельний сервітут на право
проходу та проїзду до належного їм житлового будинку, розташованого
по АДРЕСА_1, через земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1, площею 0, 0018 га (18 кв. м) та розмірами по периметру 0.34; 25.14; 1.12; 25.09 п. м. на земельну ділянку ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 (згідно додатку № 2 до висновку судової
земельно-технічної експертизи вiд 14 червня 2018 року № 3815/3816 Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 30 липня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачами не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують неможливість використання належного їм домоволодіння по АДРЕСА_1 у зв`язку
з відсутністю доступу до нього будь-яким іншим способом, окрім як шляхом встановлення земельного сервітуту на право проїзду через земельну ділянку відповідачки. Крім того, судом зазначено, що існують інші можливості проходу й проїзду до належного їм житлового будинку без обтяження земельної ділянки відповідачки.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено
без задоволення. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 липня 2019 року залишено без змін.
Погоджуючись із висновком районного суду, апеляційний суд також зазначив, що преюдиційним судовим рішенням у 2001 році вже встановлено можливість проходу через земельну ділянку відповідачки. Крім того,
у позивачів є реально існуюча можливість як проходу, так і проїзду на транспортному засобі до належного їм житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 без використання земельної ділянки відповідачки, що розташована по АДРЕСА_1, а також можливість облаштувати собі додатковий проїзд через власну земельну ділянку, що підтверджується висновком судової земельно-технічної експертизи вiд 14 червня 2018 року № 3815/3816 Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. При цьому апеляційний суд послався на відповідну судову практику Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким їх позов задовольнити у повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мотивована
тим, що судами попередніх інстанцій неповно встановлено фактичні обставини справи та надано невірну оцінку поданим доказам.Із відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо належної відповідачці земельної дiлянки вбачається відсутність будь-яких зареєстрованих обтяжень на її земельку дiлянку, яка знаходиться по
АДРЕСА_1 , що свідчить про ненабрання чинності раніше встановленого сервітуту рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 13 листопада
2001 року. Таким чином, висновок суддів про вже встановлення на вказану земельну дiлянку сервiтуту на право проходу та його чинності станом на момент розгляду цієї справи є помилковим, так як встановлення сервітуту передбачено лише у ЦК України та ЗК України і його не існувало станом
на 2001 рік. Також, суди не звернули належної уваги на доводи позивачів про те, що висновок судової земельно-технічної експертизи вiд 14 червня
2018 року № 3815/3816 щодо можливості для позивачів здійснювати
заїзд до належної їм земельної дiлянки без використання земельної
дiлянки вiдповiдачки є помилковим, так як влаштування проїзду транспортним засобом через земельну ділянку, яку позивачі використовують для ведення особистого селянського господарства, порушує вимоги земельного законодавства щодо використання земельних дiлянок сiльськогосподарського призначення за їх цільовим призначенням. Крім того, суд першої інстанції безпідставно не розглянув клопотання позивачів про призначення у справі повторної земельно-технічної експертизи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив представника
ОСОБА_4 - ОСОБА_7 - на касаційну скаргу позивачів, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги безпідставними.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.