Постанова
Іменем України
22 cічня 2020 року
м. Київ
справа № 607/25677/18
провадження № 61-18430 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Кривцової Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідачі: Тернопільська міська рада, комунальна установа початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад "Тернопільська музична школа № 2 імені Михайла Вербицького",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Тернопільської міської ради на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 липня 2019 року у складі судді Черніцької І. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Ходоровського. М. В., Гірського Б. О., Бершадської Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тернопільської міської ради, комунальної установи початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу "Тернопільська музична школа № 2
імені Михайла Вербицького" (далі - ТМШ № 2 імені М. Вербицького),
в якому, уточнивши позовні вимоги, просив скасувати розпорядження міського голови Тернопільської міської ради від 24 травня 2019 року
№ 227-К про звільнення його з посади директора ТМШ № 2
імені М. Вербицького і розірвання трудового контракту з 23 листопада
2018 року за одноразове грубе порушення трудових обов`язків на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України, поновити його на роботі
та стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 13 листопада 2018 року розпорядженням міського голови Тернопільської міської ради № 388-К його було звільнено з посади директора ТМШ № 2 імені М. Вербицького і з ним розірвано трудовий контракт з 13 листопада 2018 року за одноразове грубе порушення трудових обов`язків на підставі пункту 1 частини першої
статті 41 КЗпП України.
Вказував, що не вчиняв одноразового грубого порушення трудових обов`язків, а відповідачами при звільненні порушено вимоги трудового законодавства, так як на час звільнення він був тимчасово непрацездатний.
Після того, як він звернувся до суду, розпорядженням міського голови Тернопільської міської ради від 24 травня 2019 року № 227-К "Про внесення змін до розпорядження міського голови" вирішено вважати таким, що втратило чинність розпорядження міського голови Тернопільської міської ради "Про звільнення ОСОБА_1 " від 13 листопада 2018 року № 388-К;
його звільнено з посади директора ТМШ № 2 імені М. Вербицького
з 23 листопада 2018 року, на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України. Крім того, вказане розпорядження прийняте з пропуском строку для застосування дисциплінарного стягнення.
З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просив суд позов задовольнити.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 18 липня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано розпорядження міського голови Тернопільської міської ради
від 24 травня 2019 року № 227-К у частині звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТМШ № 2 імені М. Вербицького і розірвання трудового контракту з 23 листопада 2018 року за одноразова грубе порушення трудових обов`язків на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ТМШ № 2 імені М. Вербицького.
Стягнуто з ТМШ № 2 імені М . Вербицького на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 23 листопада 2018 року
по 18 липня 2019 року включно, у розмірі 148 469,37 грн, за вирахуванням відповідних податків та зборів.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за 1 місяць у розмірі 18 558,67 грн, за вирахуванням відповідних податків та зборів.
Стягнуто з Тернопільської міської ради та ТМШ № 2 імені М. Вербицького
на користь державного бюджету судовий збір у розмірі по 352,40 грн
з кожного.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивача було звільнено з роботи за проведення будівельних робіт з капітального ремонту даху
ТМШ № 2 імені М. Вербицького без відповідних дозвільних документів
та без затвердженої у встановленому законодавством порядку проектної документації. Однак, таке звільнення відбулося без законної підстави
та з порушенням установленого законом порядку, оскільки замовником капітального ремонту даху в ТМШ № 2 імені М . Вербицького було Управління культури і мистецтв Тернопільської міської радиі саме воно несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених
у повідомленні про початок виконання будівельних робіт та за виконання будівельних робіт без повідомлення.
Крім того, звільнення ОСОБА_1 із займаної посади відбулося з пропуском строку накладення дисциплінарного стягнення, встановленого статтею 148 КЗпП України.
Середній заробіток за час вимушеного прогулу судом обрахований виходячи з положень статті 235 КЗпП України та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України
від 08 лютого 1995 року № 100.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2019 року апеляційну скаргу Тернопільської міської ради залишено без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 18 липня 2019 року залишено без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Крім того, відхиляючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначив, що до підписаної представником позовної заяви було долучено ордер, а подання до суду незасвідчених копій документів, які містять інформацію щодо предмета доказування, не є підставою для визнання їх неналежними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, Тернопільська міська рада, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 14 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 607/25677/18 із Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не дослідили всі докази, які знаходяться в матеріалах справи, та не врахували, що саме ОСОБА_1, як директор ТМШ № 2 імені М . Вербицького,
був матеріально-відповідальною особою за майно та кошти, які закріплені
за школою.
Крім того, Управління культури і мистецтв Тернопільської міської ради не було залучено до розгляду справи, позовна заява ОСОБА_1 була оформлена з порушенням вимог, встановлених статтями 175, 177 ЦПК України,
а предмет позову в указаній справі взагалі відсутній.
Зазначає, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, вийшли за межі позовних вимог.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника ОСОБА_1 -
ОСОБА_2 , в якому вказується, що оскаржувані судові рішення
є законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін,
а касаційну скаргу - без задоволення.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України закріплено, що провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга Тернопільської міської ради задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати
або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Основоположні засади реалізації права на працю визначені положеннями статті 43 Конституції України, якою закріплено, що кожен має право на працю.Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Статтею 139 КЗпП Українивстановлено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової
і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Статтею 147 КЗпП України визначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.
Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40, 41 КЗпП України.
Так, пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України передбачено, що трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.
Відповідно до частини третьої статті 41 КЗпП України розірвання договору