Постанова
Іменем України
21 січня 2020 року
м. Київ
справа № 464/197/18
провадження № 61-19362 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Кривцової Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Омега", ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христина Миколаївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Репака Віталія Валерійовича на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2018 року у складі судді Мички Б. Р. та постанову Львівського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства
з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Омега" (далі - ТОВ "ФК "Омега"), ОСОБА_2,третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М., про визнання недійсним договору купівлі-продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені, відповідно до статті 38 Закону України "Про іпотеку",
від 07 листопада 2014 року, укладеного між ТОВ "ФК "Омега" та
ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М. та зареєстрований за № 3997.
Позов мотивовано тим, що у 2010 році публічне акціонерне товариство "Кредобанк" (далі - ПАТ "Кредобанк") реалізувало своє право на дострокове стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованості за кредитними договорами № 3367/Р від 20 липня 2005 року та № 7883/Р від 14 березня
2008 року, які є договорами про надання споживчого кредиту, звернувшись до суду з відповідним позовом. Рішення Сихівського районного суду
м. Львова від 29 грудня 2010 року у справі № 2-31221/10, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитними договорами, набрало законної сили, у зв`язку із чим ПАТ "Кредобанк" втратило право на нарахування передбачених договорами процентів.
Зазначав, що відповідно до пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", якщо кредитодавець у позасудовому порядку або до судового провадження звертається з вимогою про повернення споживчого кредиту або погашення іншого боргового зобов`язання споживача, кредитодавець не може у будь-який спосіб вимагати будь-якої плати або винагороди від споживача за таке звернення. При цьому кредитодавцю забороняєтьсявимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. Крім того, статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Вважав, що договір купівлі-продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені, відповідно до статті 38 Закону України "Про іпотеку",
від 07 листопада 2014 року укладений поза межами строку давності, оскільки строк давності щодо стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки як в судовому порядку, так і в позасудовому порядку сплинув
у 2013 році.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив суд позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
РішеннямСихівського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2018 року
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 23 жовтня 2018 року виправлено описку, допущену в тексті рішення Сихівського районного суду
м. Львова від 11 жовтня 2018 року, зазначивши дату постановлення рішення "11 жовтня 2018 року" замість помилкового "19 жовтня 2018 року".
Суд першої інстанції виходив з тих підстав, що строк позовної давності позивачем не пропущено. При цьому вимоги позивача є безпідставними, оскільки договір купівлі-продажу предмета іпотеки за своєю природою не
є договором споживчого кредиту, на нього не поширюється законодавство про захист прав споживачів, а Законом України "Про іпотеку" не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимоги кредитора за основним зобов`язанням.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Сихівського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2018 року - без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, тому дійшов до вірного висновку про безпідставність заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, а доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують і не дають підстав для скасування судового рішення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та її короткий зміст
У жовтні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката
Репака В. В. на рішення Сихівського районного суду м. Львова
від 11 жовтня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду
від 19 вересня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 07 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі
№ 464/197/18 та витребувано її матеріали із Сихівського районного суду
м. Львова.
25 листопада 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Репака В. В. мотивована тим, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно не з`ясували обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не надано оцінки наявним у справі доказам.
Зазначив, що оскільки ПАТ "Кредобанк" набуло право на дострокове стягнення, яке реалізував у судовому порядку у 2010 році, кредитором змінено кінцевий строк кредитування, а тому саме з моменту набуття ПАТ "Кредобанк" права на дострокове стягнення починає перебіг строк давності щодо вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі
й у позасудовому порядку. При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося.
Вказав, що за своєю правовою природою кредитний договір № 3367/Р
від 20 липня 2005 року та кредитний договір № 7883/Р від 14 березня
2008 року є договорами про надання споживчого кредиту, а отже на правовідносини, які виникають та існують між сторонами, поширюються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Звертає увагу на те, що відповідно до пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", якщо кредитодавець
у позасудовому порядку або до судового провадження звертається
з вимогою про повернення споживчого кредиту або погашення іншого боргового зобов`язання споживача, кредитодавець не може у будь-який спосіб вимагати будь-якої плати або винагороди від споживача за таке звернення. При цьому кредитодавцю забороняєтьсявимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. Таким чином існує чітка заборона вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. При цьому заборона стосується й щодо стягнення задоргованості
у позасудовому порядку.
Зазначив, що договір купівлі-продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені, відповідно до статті 38 Закону України "Про іпотеку",
від 07 листопада 2014 року укладений поза межами строку давності, оскільки строк позовної давності щодо стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки як у судовому порядку так і в позасудовому порядку сплинув
у 2013 році.
При цьому позивач посилався на відповідні правові позиції Верховного Суду України.
Відзиву на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходило.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20 липня 2005 року між ОСОБА_1 та акціонерним товариством "Кредит Банк (Україна)" (17 листопада 2005 року змінено назву на відкрите акціонерне товариство "Кредобанк" (далі - ВАТ "Кредобанк")) було укладено кредитний договір № 3367/Р, згідно з умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 54 330,00 доларів США строком до 20 липня
2020 року для інвестування будівництва нерухомості, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
29 лютого 2008 року між та ОСОБА_1 та ВАТ "Кредобанк" укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору № 3367/Р від 20 липня
2005 року, яким внесено зміни до пункту 6.1 договору щодо способів забезпечення зобов`язань за цим договором.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором
№ 3367/Р від 20 липня 2005 року між ОСОБА_1 та ВАТ "Кредобанк"
11 березня 2008 року укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кулиняком І. Я. та зареєстрований у реєстрі за № 1508, згідно з яким ОСОБА_1 передав банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .
18 серпня 2009 року між ОСОБА_1 та ВАТ "Кредобанк" укладено додатковий договір № 2 до кредитного договору № 3367/Р від 20 липня
2005 року, якими сторони змінили валюту зобов`язання позичальника перед банком за цим кредитним договором з доларів США на гривню, а також договір про внесення змін до договору іпотеки від 11 березня 2008 року, яким внесено зміни в частині валюти зобов`язань за кредитним договором.
Крім того, 14 березня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ "Кредобанк" укладено кредитний договір № 7883/Р, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 100 000,00 доларів США строком до 01 березня
2023 року з цільовим призначенням - ремонт житла.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ОСОБА_1 та ВАТ "Кредобанк" 17 березня 2008 року укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кулиняком І. Я. та зареєстрований у реєстрі за
№ 1705, згідно з яким ОСОБА_1 передав банку в іпотеку квартиру
АДРЕСА_1 .
18 серпня 2009 року між ОСОБА_1 та ВАТ "Кредобанк" укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору № 7883/Р від 14 березня 2008 року, якими сторони змінили валюту зобов`язання позичальника перед банком за цим кредитним договором з доларів США на гривню, а також договір про внесення змін до договору іпотеки від 17 березня 2008 року, якими внесено зміни в частині валюти зобов`язань за кредитним договором.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 29 грудня 2010 року
у справі № 2-31221/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3
на користь ПАТ "Кредобанк" заборгованість за кредитним договором
№ 3367/Р від 20 липня 2005 року у розмірі 368 956,90 грн та заборгованість
за кредитним договором № 7883/Р від 14 березня 2008 року у розмірі 922 947,82 грн.
Згідно з договором факторингу від 29 листопада 2011 року, укладеним між ПАТ "Кредобанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" (далі - ТОВ "ФК "Приватні інвестиції"), товариство набуло право грошової вимоги за вищевказаними кредитними договорами.
16 грудня 2011 року між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" укладено договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки
від 11 березня 2008 року та 17 березня 2008 року.
Згідно з договорами факторингу від 10 жовтня 2013 року № 23/О, № 24/О, укладеними між ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" та ТОВ "ФК "Омега", останнє набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за невиконання зобов`язань, що виникли з кредитних договорів № 3367/Р від 20 липня 2005 року,
№ 7883/Р від 14 березня 2008 року, а також усі права за усіма зобов`язаннями, що забезпечують належне виконання боржником умов кредитних договорів, у тому числі, договорів іпотеки від 11 березня
2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1508, та від 17 березня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1705.
24 жовтня 2013 року між ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" та ТОВ "ФК "Омега" укладено договори про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, згідно з якими ТОВ "ФК "Омега" набуло всі права за договором іпотеки
від 11 березня 2008 року, зареєстрованого у реєстрі за № 1508, та договором іпотеки від 17 березня 2008 року, зареєстрованого у реєстрі за № 1705, укладеними між іпотекодавцем та ВАТ "Кредобанк".
23 травня 2014 року ТОВ "ФК "Омега" зверталося до ОСОБА_1 із письмовими вимогами про усунення порушень щодо невиконання зобов`язань за кредитними договорами № 3367/Р від 20 липня 2005 року та № 7883/Р від 14 березня 2008 року та повідомляло про наслідки невиконання цих вимог, зокрема, про стягнення суми невиконаних зобов`язань за договорами шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, які були вручені адресату (а.с. 170-174, т. 1).
07 листопада 2014 року між ТОВ "ФК "Омега" та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу предмета іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округуБарбуляк Х. М. та зареєстрований у реєстрі за № 3997, згідно з яким, відповідно до статті 38 Закону України "Про іпотеку", ТОВ "ФК "Омега" від свого імені продало,
а ОСОБА_2 придбав квартиру
АДРЕСА_1 .
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 15 листопада 2016 року
у справі № 464/8589/15-ц, залишеним без змін постановою апеляційного суду Львівської області від 26 грудня 2017 року, у позові ОСОБА_1 до ТОВ "ФК "Омега", ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М. про визнання недійсним договору купівлі-продажу предмета іпотеки від 07 листопада 2014 року та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено з підстав відсутності порушень статті 38 Закону України "Про іпотеку", Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.