ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2020 року
м. Київ
справа № 645/7220/15-ц
провадження № 61-16329св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Державне підприємство "Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві", Міністерство аграрної політики та продовольства України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - міністр аграрної політики та продовольства України ОСОБА_2,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Міністерства аграрної політики та продовольства України, поданою його представником Коваленко Наталією Петрівною, на заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10 листопада 2015 року, ухвалене у складі судді Бабкової Т. В., та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 17 травня 2016 року, постановлену колегією у складі суддів: Коровіна С. Г., Довгаль Г. П., Коваленко І. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом, уточненим у жовтні 2015 року, до Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державного підприємства "Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві" (далі - ДП "Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - міністр аграрної політики та продовольства України ОСОБА_2, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання укласти трудовий договір у формі контракту.
В обґрунтування позову зазначив, що наказом міністра аграрної політики та продовольства України від 1 серпня 2013 року № 142-п його призначено на посаду директора ДП "Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві" із наступним укладенням контракту.
Для керівників державних підприємств контракт є обов`язковою формою трудового договору, проте після видання наказу про прийняття його на роботу і до дня звільнення пропозицій щодо укладення контракту від роботодавця не надходило, причини його неукладення йому не пояснювали, як і не висували претензій та зауважень щодо якості роботи на посаді керівника.
Наказом міністра аграрної політики та продовольства України ОСОБА_2 від 27 липня 2015 року № 162-п ОСОБА_1 звільнено з займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Позивач вважає своє звільнення незаконним, та так як до дня звільнення включно про реорганізацію, ліквідацію, банкрутство або перепрофілювання підприємства і наступне вивільнення його не повідомляли, іншу роботу не пропонували. Також його не ознайомлено із службовими записками, які відповідно до наказу від 27 липня 2015 року № 162-п стали підставою для звільнення.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визнати наказ міністра аграрної політики та продовольства України ОСОБА_2 про своє звільнення від 27 липня 2015 року № 162-п незаконним, поновити його на посаді директора ДП "Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві", стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу і зобов`язати Міністерство аграрної політики та продовольства України укласти із ним трудовий договір у формі контракту.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10 листопада 2015 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ міністра аграрної політики та продовольства України ОСОБА_2 від 27 липня 2015 року № 162-п про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ДП "Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві" на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ДП "Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві" з 27 липня 2015 року.
Стягнено з ДП "Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 24 660,75 гривень з відрахуванням прибуткового податку та відповідних обов`язкових платежів.
Стягнено з ДП "Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві" у дохід держави судові витрати у сумі 974,40 гривень.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 4 900 гривень з відрахуванням прибуткового податку та відповідних обов`язкових платежів допущено до негайного виконання.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що після видання наказу про прийняття позивача на роботу контракт із ним не укладався і близько двох років він працював на умовах безстрокового трудового договору, тому при його звільненні на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України роботодавець повинен дотриматися закріплених законодавством про працю гарантій, чого у цій справі не встановлено.
Дійшовши висновку про незаконність проведеного звільнення, суд першої інстанції стягнув з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, розрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 17 травня 2016 року апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України відхилено, заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10 листопада 2015 року залишено без змін. Також ухвалою суду апеляційної інстанції від 9 серпня 2016 року відхилено апеляційну скаргу ДП "Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві" і залишено зазначене заочне рішення без змін.
Відхиляючи апеляційні скарги, суд апеляційної інстанції погодився із твердженнями суду першої інстанції про незаконність проведеного звільнення позивача, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У вересні 2016 року Міністерство аграрної політики та продовольства України звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просило заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10 листопада 2015 року і ухвалу апеляційного суду Харківської області від 17 травня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій безпідставно відхилили доводи про підроблення позивачем наказу про звільнення, так як в дійсності його звільнено наказом від 28 липня 2015 року № 163-п, а не наказом від 27 липня 2015 року № 162-п, як помилково вказано у оскаржуваних судових рішеннях.
Вказує, що перебування керівника у трудових правовідносинах із державним підприємством можливе лише на підставі контракту, тому звільнення позивача, з яким контракт не укладений близько двох років, є правомірним.
Вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про те, що після видачі наказу міністра аграрної політики та продовольства України від 1 серпня 2013 року № 142-п про призначення ОСОБА_1 на посаду і його фактичного допущення до виконання обов`язків без укладення контракту сторони перебували у трудових правовідносинах на умовах безстрокового трудового договору.
На думку заявника, на Міністерство аграрної політики та продовольства України не покладався обов`язок працевлаштувати позивача, оскільки у ДП "Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві" не було іншої рівнозначної посади.
Позиція інших учасників справи
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 подав заперечення на касаційну скаргу, у яких послався на безпідставність її доводів. Вказав, що згідно із записом у трудовій книжці його звільнено наказом від 27 липня 2015 року № 162-п, як правильно вказали суди. Вважає, що, приймаючи рішення про розірвання з ним трудового договору на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, роботодавець повинен дотриматися визначених законодавством про працю гарантій, а саме попередити про майбутнє звільнення за два місяці і запропонувати йому іншу роботу.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У 2018 році справу передано до Верховного Суду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами встановлено, що наказом міністра аграрної політики та продовольства України від 1 серпня 2013 року № 142-п ОСОБА_1 призначено на посаду директора ДП "Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві" із наступним укладенням контракту.
Після прийняття даного наказу позивача допущено до виконання трудових обов`язків, проте пропозицій щодо підписання контракту від роботодавця не надходило і його проект із визначеними умовами, строком дії, правами, обов`язками, відповідальністю та підставами розірвання сторони не узгоджували.
Наказом міністра аграрної політики та продовольства України ОСОБА_2 від 27 липня 2015 року № 162-п ОСОБА_1 звільнено з займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Підставою для звільнення стала службова записка Департаменту роботи з персоналом і службова записка Департаменту з управління державною власністю.
Так, відповідно до службової записки Департаменту роботи з персоналом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 22 червня 2015 року № 25-4/20 виявлено грубі порушення при призначенні керівників державних підприємств, які полягають в їх призначенні без укладення контрактів. Зокрема, у період з 2012 по 2014 роки Міністерством призначено 10 керівників державних підприємств (у тому числі ОСОБА_1 ) без дотримання вимог пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України "Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності" від 19 березня 1993 року № 203. З метою приведення правовідносин у відповідність до вимог чинного законодавства України запропоновано на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України припинити трудові правовідносини з керівниками державних підприємств, з якими не укладено контракт відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203. Також запропоновано оголосити конкурсний відбір на посади керівників зазначених в даній службовій записці державних підприємств.
Згідно зі службовою запискою Департаменту з управління державною власністю Міністерства аграрної політики та продовольства України від 28 липня 2015 року за результатами аналізу стану справ щодо призначення керівників державних підприємств без укладення контракту, а саме питання призначення без укладення контракту директора ДП "Харківське обласне сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві" ОСОБА_1, Департаментом виявлено, що у порушення чинного законодавства фінансовий план підприємства на 2015 рік не затверджений у зв`язку із недоліками, а фінансовий план на 2016 рік у встановлені терміни не поданий. За таких обставин міністру аграрної політики та продовольства України запропоновано відмовити в укладенні контракту з ОСОБА_1 та розглянути питання його звільнення з посади директора відповідно до вимог чинного законодавства.
Також судами встановлено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за два календарні місяці, які передували звільненню, складала 328,81 гривень.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно зі статтями 21, 23 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.