Постанова
Іменем України
15 січня 2020 року
м. Київ
справа № 753/11246/17
провадження № 61-12696св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Дундар І. О., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.
учасники справи:
| позивач | - | Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс", |
| відповідачі: | ОСОБА_6 , ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, |
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 червня 2019 року у складі судді Суханової Є. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (далі - ТОВ "ФК "Вектор Плюс"), що є правонаступником Акціонерного комерційного банку "ТАС-Комерцбанк" (далі - АКБ "ТАС-Комерцбанк"), подало позов у суд до ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном, визнання їх такими, які втратили право користування житловим приміщенням.
Позов мотивований тим, що між АКБ "ТАС-Комерцбанк" і ОСОБА_6 09 листопада 2006 року укладений кредитний договір № 2622/1106/88-026, за умовами якого ОСОБА_6 отримав кредит в сумі 47 000,00 доларів США.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між банком і позичальником укладеного іпотечний договір від 09 листопада 2006 року № 2622/1106/88-026-Z-1, відповідно до якого позичальником передані в іпотеку земельна ділянка та жилий будинок на АДРЕСА_1 .
28 листопада 2012 року АКБ "ТАС-Комерцбанк" відступив ТОВ "ФК "Вектор Плюс" відповідно до договору факторингу № 15 та договору про відступлення прав за договором іпотеки свої права вимоги до позичальника та іпотекодавця за зобов`язаннями по кредитному договору та іпотечному договору.
Пункт 12 іпотечного договору містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, зокрема, визначено, що іпотекодержатель може обрати один із передбачених у частині третій статті 36 Закону України "Про іпотеку" способів задоволення своїх вимог, зокрема, передати іпотекодержателю право власності на предмет іпотеки у порядку, визначеному статтею 37 Закону України "Про іпотеку".
У зв`язку з порушенням умов кредитного договору, зокрема, щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами та комісій, позивач у позасудовому порядку 08 серпня 2016 року набув право власності на земельну ділянку та жилий будинок на АДРЕСА_1 ., відомості про що внесені державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
01 листопада 2016 року позивачем як власником жилого будинок на АДРЕСА_1, здійснена спроба потрапити до житла, однак виявлено, що в ньому незаконно проживають відповідачі, про що складені відповідні акти та працівниками поліції зафіксовано вчинення відповідачами адміністративного правопорушення.
Після переходу права власності на жилий будинок на АДРЕСА_1 за борговими зобов`язаннями від відповідача ОСОБА_6 до ТОВ "ФК "Вектор Плюс", останній і члени його сім`ї втратили право користування цим житлом.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19 березня 2019 року позовні вимоги ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" задоволено частково, визнано ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 такими, які втратили право користування жилим будинком АДРЕСА_1, в решті вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що після переходу права власності на жилий будинок АДРЕСА_1 за борговами зобов`язаннями від відповідача ОСОБА_6 (іпотекодавець) до ТОВ "ФК "Вектор Плюс" (іпотекодержатель), останній як власник і члени його сім`ї (власника житла) - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - втратили право користування цим житлом. ОСОБА_2 не має місця реєстрації у спірному будинку, оскільки вона зареєстрована за іншою адресою, а тому позов щодо неї про визнання її такою, яка втратила право користування спірним житлом, задоволенню не підлягає.
Не погоджуючись із вказаним висновком суду, відповідач ОСОБА_6 через представника ОСОБА_7 07 травня 2019 року подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 червня 2019 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 березня 2019 року відмовлено за пропуском процесуальних строків на оскарження.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апелянтом безпідставно пропущено строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. У клопотанні про поновлення строку причина його поновлення, на думку суду, не є поважноюв розумінні пункту 4 частини першої статті 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
27 червня 2019 року ОСОБА_6 через представника ОСОБА_7 надіслав засобами поштового зв`язку у Верховний Суд касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 червня 2019 року, в якій з посиланням на порушення норм процесуального права просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та направити справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховним Судом ухвалою від 22 липня 2019 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6
19 грудня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу за даною касаційною скаргою призначено до судового розгляду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що 19 березня 2019 року у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення від 19 березня 2019 року. 16 квітня 2019 року представником ОСОБА_6 нарочно отримано повний текст рішення від 19 березня 2019 року, у тексті якого відсутня дата складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга на рішення від 19 березня 2019 року подана 03 травня 2019 року з обґрунтуванням клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження. Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 травня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк 10 днів з моменту отримання ухвали для виправлення недоліків, а саме, для надання до Київського апеляційного суду документів, що підтверджують сплату судового збору. В цій ухвалі вказаний лише один недолік - відсутність доказу сплати судового збору, хоча у апеляційній скарзі зазначено, що ОСОБА_6 є інвалідом ІІ групи.
Оскільки в ухвалі апеляційного суду не зазначено, чому саме суд визнав зазначену у апеляційній скарзі та клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження причину пропуску строку неповажною, тому ухвала від 14 червня 2019 року є незаконною.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.