ПОСТАНОВА
Іменем України
22 січня 2020 року
Київ
справа №823/3540/14
адміністративне провадження №К/9901/15119/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року (суддя - Орленко В.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року (головуючий суддя - Літвіна Н.М., судді: Чаку Є.В., Федотов І.В.) у справі № 823/3540/14 за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградського окружного адміністративного суду про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У листопаді 2014 року позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградського окружного адміністративного суду, у якому просив:
- поновити його на посаді помічника судді Кіровоградського окружного адміністративного суду;
- стягнути з Кіровоградського окружного адміністративного суду на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 серпня 2014 року до дня поновлення на роботі;
- стягнути з Кіровоградського окружного адміністративного суду на свою користь моральну шкоду у розмірі 28 000, 00 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року №118-к його звільнено з посади помічника судді Кіровоградського окружного адміністративного суду, як такого, що не пройшов випробувальний строк. Позивач уважає, що під час його перебування на посаді помічника судді Момонт Г.М. до виконуваних ним посадових обов`язків суттєвих зауважень не було. Однак, після отримання ним виклику до військкомату, мобілізації та повідомлення про це відповідача, у військовій частині (супровідний лист №19128/14 від 04 вересня 2014 року) йому вручено копії подання судді Момонт Г .М. та наказу про звільнення. Отже позивач стверджує, що фактично його звільнено з підстав мобілізації до Збройних Сил України, а не за невиконання передбачених посадовою інструкцією обов`язків. В підтвердження своїх доводів позивач посилається на те, що підставу звільнення у вигляді подання судді було сфабриковано, документи про його звільнення складені "заднім числом" та відсутні відмітки про їх реєстрацію в установі. З огляду на викладене, ОСОБА_1 звернувся із вказаним адміністративним позовом до суду для захисту своїх інтересів.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції зазначив, що чинним законодавством України передбачена можливість звільнення помічника судді з посади за мотивованим поданням судді, в тому числі, про невідповідність працівника роботі, а тому, під час прийняття оскаржуваного наказу про звільнення ОСОБА_1 відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Законом.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року скасовано постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року, позов ОСОБА_1 залишено без розгляду з підстав пропуску позивачем місячного строку звернення до суду, передбаченого частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, чинній на момент звернення із позовною заявою.
Не погоджуючись з ухваленими рішеннями позивач 19 травня 2016 року подав касаційну скаргу.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 березня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції, Верховний Суд у постанові від 04 березня 2019 року звернув увагу на те, що судом апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду справи було допущено порушення норм процесуального права в частині обов`язку дослідження дотримання строку звернення до суду, причин його пропуску та насідків його спливу.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 18 квітня 2019 року залишив без змін постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року у справі № 823/3540/14, якою у задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.
Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, ґрунтуються на тому, що зважаючи на передбачену статтею 28 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) можливість звільнення помічника судді з посади в період строку випробування за мотивованим поданням судді, у якому, крім іншого, зазначено про невідповідність працівника займаній посаді, відповідач правомірно та обґрунтовано виніс наказ від 27 серпня 2014 року № 118-к про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника судді Кіровоградського окружного адміністративного суду Момонт Г.М. з 27 серпня 2014 року, як такого, що не пройшов випробувальний строк.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги. Позиція інших учасників справи
Не погоджуючись із постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу.
Позивач у касаційній скарзі просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
В касаційній скарзі ОСОБА_1, з аналогічним змістом та обґрунтуванням його касаційної скарги від 19 травня 2016 року, позивач посилається на численні порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, як от: надання пріоритету доказам наданим відповідачем, які не містять відповідної реєстрації та викликають сумнів щодо їх виготовлення, не розглянуто питання щодо визначення розміру завданої моральної шкоди, безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про перенесення розгляду справи. Скаржник вважає, що оскаржуване судове рішення першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, оскільки у резолютивній частині рішення суду першої інстанції не зазначено кому саме і в яких позовних вимогах відмовлено у задоволенні позову. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що суди знову не проаналізували доводи позивача, натомість, в основу рішень поклали аргументи відповідача.
Заперечення на касаційну скаргу від Кіровоградського окружного адміністративного суду не надійшли.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2019 року відкрито провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 22 січня 2020 року у відповідності до вимог частини третьої статті 340 КАС України.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Наказом Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 червня 2014 року № 66-к ОСОБА_1 призначено на посаду помічника судді Кіровоградського окружного адміністративного суду Момонт Г.М. на час виконання нею повноважень судді цього ж суду, за її згодою, з 02 червня 2014 року, як такого, що успішно пройшов стажування, за переведенням з посади судового розпорядника цього ж суду. ОСОБА_1 встановлено випробувальний термін тривалістю 6 місяців. Підставою для складання наказу зазначено: заяву ОСОБА_1 від 02 червня 2014 року, подання судді Кіровоградського окружного адміністративного суду Момонт Г.М., погоджене у встановленому порядку.
Наказом керівника апарату Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року № 118-к позивача звільнено з посади за поданням судді Момонт Г.М. відповідно до статті 28 КЗпП України, частини четвертої статті 151 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції, затвердженого рішенням Ради суддів України № 14 від 25 березня 2011 року.
Копії наказу про звільнення та подання судді Момонт Г.М. від 27 серпня 2014 року отримані позивачем 04 вересня 2014 року, що підтверджується відповідною відміткою про отримання.
Незгода позивача із підставами звільнення зумовила його звернення до суду з цим позовом.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 151 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07 липня 2010 року (далі - Закон № 2453-VI) чинного на час виникнення спірних правовідносин, кожний суддя суду загальної юрисдикції має помічника, статус і умови діяльності якого визначаються цим Законом, Законом України "Про державну службу" та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України.
Згідно з пунктом 2 Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції, затвердженого Рішенням Ради суддів України № 14 від 25 березня 2011 року (далі - Положення № 14 від 25 березня 2011 року), помічник судді - це посадова особа, яка перебуває на державній службі, забезпечує виконання суддею відповідних повноважень та сприяє здійсненню правосуддя.
Відповідно до пункту 3 Положення № 14 від 25 березня 2011 року, помічник судді є працівником апарату суду.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16 грудня 1993 року у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 3723-XII), регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.
Частиною третьою статті 151 Закону № 2453-VI визначено, що помічники суддів прикріплюються для кадрового та фінансового обслуговування до апарату відповідного суду, на них поширюється дія Закону України "Про державну службу".
Відповідно до частини четвертої вказаної статті, судді самостійно здійснюють добір помічників, помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.
Вказаній правовій нормі кореспондують правила, закріплені пунктом 7 Положення № 14 від 25 березня 2011 року.
Згідно з пунктом 19 Положення № 14 від 25 березня 2011 року, помічник судді може бути звільнений з посади з дотриманням вимог законодавства про працю та Закону України "Про державну службу" на підставі заяви про звільнення за власним бажанням або за мотивованим поданням судді, а у випадку тривалої відсутності судді (тривале відрядження, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною тощо) - за наказом керівника апарату відповідного суду; у разі припинення повноважень судді відповідного суду та звільнення судді з займаної посади у встановленому законом порядку, помічник судді звільняється із займаної посади з дотриманням гарантій, передбачених законодавством.
Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом цього спору є правомірність підстав звільнення позивача з посади помічника судді.
Законом № 2453-VI встановлено порядок призначення на посаду та звільнення з посади державних службовців (помічників суддів), що працюють в апаратах судів.
За таких обставин, норми вказаного Закону є спеціальними до спірних правовідносин, при цьому, норми трудового законодавства можуть бути застосовані лише у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірних відносин та, коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Як вбачається з матеріалів справи, звільнення позивача на підставі наказу №118-к відбулось 27 серпня 2014 року, тобто в той час, коли посада помічника судді належала до посад державної служби.
Тобто, у даному випадку визначальним є дотримання відповідачем порядку звільнення позивача у відповідності до вимог пункту 19 вказаного Положення, правильність формулювання підстав звільнення з урахуванням обов`язку відповідача як суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність свого рішення.
Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.