ПОСТАНОВА
Іменем України
22 січня 2020 року
Київ
справа №346/5791/16-а
касаційне провадження №К/9901/32483/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Саприкіної І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Коломийської міської ради Івано-Франківської області на постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09.03.2017 (головуючий суддя: Димашок В.П.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2017 (головуючий суддя: Ільчишин Н.В., судді: Пліш М.А., Шинкар Т.І.) у справі №346/5791/16-а за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Коломийської міської ради Івано-Франківської області про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
В листопаді 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач-1), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 або позивачка-2) звернулися до суду з позовом до Коломийської міської ради Івано-Франківської області, в якому просили:
визнати незаконною бездіяльність відповідача з неприйняття рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва житлового будинку в районі АДРЕСА_1 ;
зобов`язано відповідача вчинити дії у відповідності до вимог закону, а саме: надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в районі АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку.
На обґрунтування позовних вимог позивач-1 вказав, що останній понад 15 років користується земельною ділянкою, що розташована в АДРЕСА_2, а тому з метою реалізації свого права на цю земельну ділянку неодноразово звертався до відповідача з відповідними заявами, втім рішення за результатами розгляду порушених у зверненнях питань міськрада у порядку та у формі, визначеними земельним законодавством, не прийняла, обмежившись формальними відписками про невідповідність поданих документів вимогам законодавства.
Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09.03.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2017, адміністративний позов задоволено частково:
визнано незаконною бездіяльність відповідача з приводу неприйняття рішення по заяві ОСОБА_1 про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки для будівництва житлового будинку в районі АДРЕСА_1 ;
зобов`язати відповідача вирішити дане питання у відповідності до вимог статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявою для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання її у власність, за результатами розгляду якої визначені статтею 118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень. Відмова в наданні такого дозволу повинна бути мотивованою і можлива лише у визначених випадках. При цьому, розгляд клопотання заінтересованої особи щодо вирішення зазначеного питання повинно прийматися виключно на пленарному засіданні сільської, селищної, міської ради. З огляду на те, що питання порушене позивачем-1 у зверненнях на розгляд сесії не виносилось, та відповідно рішення з цього приводу на пленарному засіданні міської ради не приймалось, належним способом захисту порушених прав та інтересів ОСОБА_1 є зобов`язання відповідача розглянути це питання у відповідності до вимог земельного законодавства. Окремо суд апеляційної інстанції зазначив про те, що витяг з протоколу 18-ої сесії Коломийської міської ради VII демократичного скликання від 23.02.2017 не є належним та допустимим, в розумінні КАС України доказом розгляду звернення позивача-1 про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність, оскільки не містить інформації за чиїм зверненням це питання розглядалось.
Водночас суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність порушених спірними правовідносинами прав та інтересів позивачки-2, оскільки остання до відповідача про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність не зверталася, та відповідно таке питання міськрадою на порядок денний не виносилося.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Коломийська міська рада Івано-Франківської області подала касаційну скаргу, у якій просить Верховний Суд скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення. Скаржник зазначив, що розгляд питання про надання позивачу-1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність розглянуто у межах та у спосіб визначених законом повноважень, що підтверджується інформацією з витягу з протоколу 18-ої сесії Коломийської міської ради VII демократичного скликання від 23.02.2017. Зазначив, що остаточне рішення, з порушеного позивачем-1 питання, депутатами не прийнято.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.07.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У березні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 18.06.2019 визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20.01.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
На адресу суду касаційної інстанції від позивача-1 надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу, у яких останній з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просив суд залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу відповідача без задоволення.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що позивач-1 неодноразово звертався до відповідача із заявами та клопотаннями від 28.12.2015, від 02.02.2016, від 17.02.2016, від 16.05.2016, від 12.09.2016 від 12.10.2016 про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтованою площею 0,08 га, яка розташована АДРЕСА_2, для ведення індивідуального дачного господарства. У своїх зверненнях ОСОБА_1 наголошував на тому, що добросовісно користується цією земельною ділянкою понад 15 років, відтак набув право на відведення її у власність.
Листами від 12.01.2016 №П-1220, від 15.02.2016 №ж-121, від 6.03.2016 №ж-227, від 03.06.2016 №ж-731, від 30.09.2016 №ж-1285, від 05.10.2016 №ж-1342 позивачу-1 було рекомендовано звернутися у відділ архітектури та містобудування для узгодження можливості відведення земельної ділянки у зазначеному місці, а також інформовано про необхідність надання документів згідно переліку. Крім того, ОСОБА_1 повідомлено, що земельна ділянка, на яку він претендує, орієнтовно уже виділена в користування учасникам АТО та членам їх сімей на підставі рішення міської ради від 21.01.2016 №186-4/2016 "Про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в районі АДРЕСА_1" та рішення від 21.01.2016 №193-4/2016 "Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок". Також ОСОБА_1 було повідомлено, що рішення щодо порушеного у зверненнях питання буде прийнято на сесії міської ради.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивачі звернулися з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
За змістом статті 3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.