ПОСТАНОВА
Іменем України
21 січня 2020 року
м. Київ
справа №817/3274/15
касаційне провадження №К/9901/26955/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27.01.2016 (суддя Сало А.Б.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2016 (головуючий суддя - Зарудяна Л.О., судді: Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В.) у справі № 817/3274/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій,
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення від 24.09.2015 № 170013/21 про застосування фінансових санкцій.
Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 27.01.2016 адміністративний позов задовольнив.
Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08.06.2016 залишив постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27.01.2016 без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Головне управління ДФС у Рівненській області оскаржило їх у касаційному порядку.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27.01.2016, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2016 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог Головне управління ДФС у Рівненській області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: частини тридцять п`ятої статті 15, абзацу 11 частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 159, 163 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях).
Зокрема, зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій проігноровано обставини щодо зберігання позивачем алкогольних напоїв у місці зберігання, не внесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем на підставі матеріалів слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Рівненській області від 03.06.2015 № 371/17-00-09-03 прийнято рішення від 24.09.2015 № 170013/21, згідно з яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Зазначений акт індивідуальної дії прийнято внаслідок порушення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог частини тридцять п`ятої статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внаслідок зберігання алкогольних напоїв у місці зберігання, не внесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання.
Визнаючи протиправним та скасовуючи назване рішення, судові інстанції дійшли висновку про те, що обов`язок реєстрації місця зберігання алкогольної продукції може бути покладений виключно на суб`єктів підприємницької діяльності, які зареєстровані в установленому порядку як особи, що здійснюють реалізацію алкогольної продукції відповідно до виданої ліцензії.
Відтак, оскільки позивач не зареєстрований у встановленому порядку як суб`єкт господарювання, який здійснює роздрібну торгівлю алкогольними напоями, відповідна ліцензія на провадження такої діяльності у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відсутня, застосування до нього фінансових санкцій у вигляді штрафу згідно з оскаржуваним актом індивідуальної дії є безпідставним.
Крім того, суди врахували, що оспорюване рішення про застосування фінансових санкцій прийняте з порушенням терміну в тридцять робочих днів із дати реєстрації матеріалів перевірки, які надійшли на розгляд від правоохоронних органів.
Відповідно до частини тридцять п`ятої статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб`єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.
Абзацом 11 частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.