ПОСТАНОВА
Іменем України
14 січня 2020 року
Київ
справа №826/11381/15
касаційне провадження №К/9901/25871/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.04.2016 (суддя Кобилянський К.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 (головуючий суддя - Безименної Н.В., судді: Кучма А.Ю., Аліменко В.О.) у справі № 826/11381/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІДІСІ Україна" до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІДІСІ Україна" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання недійсними та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.04.2015 №0000892204 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток, в тому числі: за основним платежем в сумі 33843809 грн. і за штрафними санкціями в сумі 16921905 грн. та податкового повідомлення-рішення від 03.04.2015 №0000882204 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість, в тому числі: за основним платежем у сумі 33245805 грн. і за штрафними санкціями в сумі 16622903 грн.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 14.04.2016 позов задовольнив.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.07.2016 постанову суду першої інстанції залишив без змін.
Державна податкова інспекція у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016.
В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпунктів 135.5.10, 135.5.10, 135.5.14 пункту 135.5 статті 135, підпункту 136.1.1 пункту 136.1 статті 136, пункту 137.1 статті 137, пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.8, підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті 138, підпунктів 139.1.5, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 140.1.2 пункту 140.1 статті 140, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, статті 185, пункту 189.1 статті 189, пункту 200.1, 200.2 статті 200, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статтей 69, 86, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій).
Зокрема, наголошує на фіктивному характері розглядуваних господарських операцій позивача з його задекларованими постачальниками - Товариством з обмеженою відповідальністю "Омега-2010", Товариством з обмеженою відповідальністю "Дусон", Товариством з обмеженою відповідальністю "Пріор-КС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промсервіс КОА".
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІДІСІ Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2013, результати якої оформлено актом від 17.03.2015 № 1715/26-52-22-04-14/33780248.
За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог, зокрема:
пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 34219394 грн.;
пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у загальній сумі 33585026 грн.
Допущення позивачем вказаних порушень податковий орган пов`язує з неправомірним формуванням показників податкового обліку за наслідками господарських операцій щодо придбання Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІДІСІ Україна" автомобільних товарів (шин для вантажних авто, дисків в асортименті) у контрагентів-постачальників Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега-2010", Товариства з обмеженою відповідальністю "Дусон", Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріор-КС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсервіс КОА", а також автокамер та офісних меблів у Приватного підприємства "Діслав" і рекламних послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Медіа".
На думку податкового органу, такі господарські операції не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.
На підставі зазначеного акта перевірки Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.04.2015:
№ 0000892204, згідно з яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток в загальній сумі 51329091 грн., в тому числі: у сумі 34219394 грн. за основним платежем та в сумі 17109697 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
№ 0000882204, згідно з яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 50377539 грн., в тому числі: у сумі 33585026 грн. за основним платежем та в сумі 16792513 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Під час адміністративного оскарження вказаних актів індивідуальної дії Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІДІСІ Україна" подано до відповідача заяву від 16.04.2015 № 73 про намір досягнення податкового компромісу, визначеного Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу" від 25.12.2014 № 63-VІІІ, за податковими повідомленнями-рішеннями від 03.04.2015 № 0000882204 і № 0000892204 в частині донарахувань за епізодами з приводу формування показників податкового обліку за наслідками фінансово-господарських взаємовідносин з Приватним підприємством "Діслав" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Стиль Медіа".
Рішенням Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 24.04.2015 № 4159/10/26-52-22-04-20 погоджено застосування податкового компромісу та визначено Товариству з обмеженою відповідальністю "ТІДІСІ Україна" суми занижених податкових зобов`язань за податковим повідомленням-рішенням від 03.04.2015 № 0000892204 щодо грошових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 375585 грн. (грошове зобов`язання до сплати в сумі 18779,25 грн.), та податковим повідомленням-рішенням від 03.04.2015 № 0000882204 щодо грошових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 399221 грн. (грошове зобов`язання до сплати в сумі 19961,05 грн.).
Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 03.04.2015 протиправними в частині нарахованих грошових зобов`язань за епізодами з приводу формування показників податкового обліку за наслідками фінансово-господарських взаємовідносин щодо придбання автомобільних товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега-2010" на підставі договору від 29.04.2011 № 29/04, Товариства з обмеженою відповідальністю "Дусон" від 06.02.2013 № 02/13, Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріор-КС" від 25.06.2012 № 25/06 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсервіс КОА" від 01.02.2012 № 02/12, позивач звернувся з цим позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.
З огляду на викладене, предметом спору у цій справі є позовні вимоги щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 03.04.2015 №0000892204 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток, в тому числі: за основним платежем в сумі 33843809грн. і за штрафними санкціями в сумі 16921905 грн. та податкового повідомлення-рішення від 03.04.2015 №0000882204 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість, в тому числі: за основним платежем у сумі 33245805 грн. і за штрафними санкціями в сумі 16622903 грн.
Відсутність права у позивача на включення до складу податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, відповідно податку на додану вартість та витрат за такими операціями податковий орган пов`язує з їх нереальним характером. Такі висновки відповідача ґрунтуються на наявній у нього податковій інформації, а також на аналізі даних товарно-транспортних накладних і відомостей з інтернет-ресурсів щодо технічних характеристик (вантажопідйомність) автомобілів, що використовувалися при перевезенні спірних товарів (вантажних шин). Так, податковий орган вказує, що у задекларованих позивачем контрагентів відсутні ресурсні можливості отримання та відвантаження поставлених позивачу товарів, зокрема: основних засобів, трудових ресурсів, технічного персоналу, виробничих активів, засобів для транспортування та іншого майна.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що фактичне виконання спірних договірних правовідносин підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають характер та суть договірних зобов`язань та повністю підтверджують їх реальне здійснення. Недоліки певних первинних документів чи їх відсутність не є підставою для беззаперечного висновку про безтоварних характер господарських операцій, яких вони стосуються.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.