ПОСТАНОВА
Іменем України
21 січня 2020 року
Київ
справа №334/286/17(2-а/334/218/17)
адміністративне провадження №К/9901/48865/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шарапи В.М.,
суддів - Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України (далі - МО України) на постанову Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 11 грудня 2017 року у складі судді Турбіної Т.Ф. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року у складі колегії суддів: Чепурнова Д.В. (головуючий), суддів: Сафронової С.В., Мельника В.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до МО України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому просив:
1.1. - визнати протиправними дії МО України щодо відмови у призначенні йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із настанням інвалідності ІІ групи, внаслідок травми та захворювання, отриманих під час виконання обов`язків військової служби, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервісті, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975) та Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII);
1.2 - зобов`язати МО України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у зв`язку з настанням інвалідності ІІ групи, внаслідок травми та захворювання, отриманих під час виконання обов`язків військової служби, відповідно до Закону №2011-XII та Порядку №975 у розмірі 275600 грн.
2. Ленінський районний суд м. Запоріжжя постановою від 11 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року, позов задовольнив.
3. Судами попередніх інстанцій встановлено:
3.1 ОСОБА_1 з 13 березня 1984 року по 28 листопада 1985 року приймав участь у бойових діях в Республіці Афганістан, при виконанні обов`язків військової служби отримав вогнепальне поранення у травні 1984 року, що підтверджується військовим квитком серія НОМЕР_1, архівною довідкою від 18 листопада 2016 року №6/3/0-454.
3.2 Внаслідок отриманих поранень, за результатами первинного огляду ОСОБА_1 з 28 березня 1989 року було встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку із травмою, отриманою під час виконання обов`язків військової служби, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії ВТЕ -25 №076041.
3.3 Згідно протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії МО України №2781 від 27 липня 2015 року у нього було виявлено множинні вогнепальні осколкові поранення голови, грудей, живота, лівої ноги (контузія головного мозку-1984 року) травма, тобто, поранення (контузія) та захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
3.4 Під час повторного огляду 3 серпня 2015 року ОСОБА_1 була встановлена II група інвалідності, що підтверджується випискою МСЕК серії АВ №0297449 від 3 серпня 2015 року.
3.5 Згідно результатів повторного огляду 10 березня 2016 року, ОСОБА_1 є особою, яка має статус інваліда війни II групи внаслідок травми, отриманої під час виконання обов`язків військової служби, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ №0548296 від 10 березня 2016 року та посвідченням серії ААБ №046549 від 10 березня 2016 року.
3.6 Отримавши статус інваліда ІІ групи, позивач подав заяву до Запорізького обласного військового комісаріату щодо направлення документів до МО України для прийняття рішення про призначення та виплатити йому одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №975.
3.7 11 листопада 2016 року комісія МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, відмовила у призначені допомоги, оскільки інвалідність ОСОБА_1 встановлена у 1989 році, тобто до набрання чинності Закону України від 4 квітня 2006 року №3597-ІV "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу", яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, оскільки згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
3.8 Не погодившись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
4. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, МО України звернулося із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
4.1. На обґрунтування касаційної скарги зазначає, що Порядком №975 не встановлено механізму призначення та виплати одноразової грошової допомоги при встановленні групи інвалідності за результатами повторного огляду, а днем виникнення такого права вважається дата встановлення інвалідності вперше.
5. Позивач відзив на касаційну скаргу не подавав.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
6. Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
8. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).
9. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
10. За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
11. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
12. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ).
13. Відповідно до статті 41 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ) (у редакції, чинній на час звернення позивача до відповідача) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).
14. 20 грудня 1991 року прийнято Закон №2011-ХІІ, який введено в дію 10 січня 1992 року постановою Верховної Ради України №2012-XII "Про порядок введення в дію Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
15. З набранням чинності Закону №2011-ХІІ діяла редакція статті 16 цього Закону, відповідно до якої, військовослужбовці, а також військовозобов`язані, призвані на збори, підлягають державному обов`язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.
16. Законом №328-V статтю 16 Закону №2011-ХІ викладено в новій редакції, яка діяла з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, та якою було введено поняття "одноразова грошова допомога".
17. Законом України від 4 липня 2012 року №5040-VI "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців", який набрав чинності 1 січня 2014 року статтю 16 Закону №2011-ХІ викладено в новій редакції та доповнено статтями 16-1-16-4. Ця редакція діяла на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності.
18. Відповідно до частини першої статті 16 Закону №2011-ХІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.