ПОСТАНОВА
Іменем України
14 січня 2020 року
Київ
справа №826/11141/16
адміністративне провадження №К/9901/40111/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
при секретарі судового засідання Горбатюку В.С.
за участю:
представника позивача Медвецької Г.І.,
представника відповідача Перепелюка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2017 (суддя Кузьменко В.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 (головуючий суддя Федотов І.В., судді: Губська Л.В., Оксененко О.М.) у справі №826/11141/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Потенціал-Б" до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Потенціал-Б" звернулось до адміністративного суду з позовом до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у місті Києві звернулась з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2017, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.09.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 у справі №826/11141/16.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №826/11141/16 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 23.12.2019 матеріали справи прийнято судом до провадження, справу призначено до касаційного розгляду у судовому засіданні на 14.01.2020.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що оскаржувані судові рішення прийняті з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права. Податковий орган посилається на те, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки господарським операціям, які відображені позивачем у документах. Як вважає відповідач, первинні документи, видані позивачеві, не є належною підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, оскільки не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Крім того, відповідач вказує, що акти виконаних робіт не є безумовним та достатнім доказом фактичності вчинення господарських операцій, у тому числі, акти не містять необхідної інформації для ідентифікації господарської операції. Податковий орган звертає увагу на відсутність у контрагента достатніх власних трудових ресурсів для виконання обсягу наданих клірингових послуг на суму більше 1 млн.грн., відсутність у первинних документах суті та змісту наданих послуг, об`єктів, де здійснювались послуги. Окрім іншого, відповідач посилається на вирок, яких визнано винним директора і засновника контрагента ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, фіктивне підприємництво. Разом з тим, відповідач також вказує на свідчення, зафіксовані у протоколі допиту свідка, де директор контрагента ОСОБА_2 зазначив, що погодився зареєструвати підприємство за грошову винагороду без мети здійснення підприємницької діяльності.
Позивачем подано заперечення на касаційну скаргу, ТОВ "Потенціал-Б" вважає касаційну скаргу необґрунтованою. На виконання укладених договорів ТОВ "Старксервіс" протягом травня-грудня 2013 року та січня 2014 року виконало обумовлені угодами роботи, що підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт та податковими накладними на загальну суму 5ʼ480ʼ971,50грн. Як зазначає відповідач, об`єкти виконання наданих послуг вказані у додаткових угодах та додатках. Роботи з технічного обслуговування обладнання та клінінгові послуги замовлялись позивачем з метою утримання орендованих та зданих в оренду приміщень у належному стані та для забезпечення високих стандартів зовнішнього вигляду будівель, приміщень та прилеглої території, а також чистоти і санітарного благополуччя. Позивач вказує, що згаданим податковим органом вироком щодо ОСОБА_1, жодним чином не досліджувались взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Старксервіс". Крім того, первинні документи по спірним операціям підписані директором ОСОБА_2 Позивач посилається на те, що висновки інших судів щодо правомірності чи протиправності дій особи, поведінка якої є предметом розгляду в адміністративній справі, не є обов`язковими для адміністративного суду, який таку справу розглядає. Як зазначає позивач, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій спростовуються наявними у справі доказами. З урахуванням викладеного, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів - без змін.
Ухвалою від 14.01.2020 без виходу до нарадчої кімнати судом задоволено клопотання податкового органу, здійснено заміну відповідача його правонаступником.
Представник позивача у судовому засіданні підтримала доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, вказала, що судами попередніх інстанцій ухвалено законне та обґрунтоване рішення, у задоволенні касаційної скарги просила відмовити.
Представник відповідача обґрунтування та вимоги касаційної скарги підтримав.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні 14.01.2020 касаційну скаргу податкового органу на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017, судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови про скасування рішення судів попередніх інстанцій та ухвалення у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Потенціал-Б" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Старксервіс" (код ЄДРПОУ 38292311) за період з 01.01.2011 по 31.03.2014.
За результатами перевірки складено відповідний акт від 03.06.2014 №2530/26-58-22-08-11/34913946. У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем:
пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 966065,00грн., у тому числі за травень-грудень 2013 року та січень 2014 року;
пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 519891,00грн.
Вказані в акті перевірки порушення мотивовані неправомірним включенням до складу витрат вартості товарів/послуг по взаємовідносинам із ТОВ "Старксервіс" та безпідставним включенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість, у зв`язку із не підтвердженням реальності господарських операцій, виходячи з ненадання до перевірки первинних документів по відносинам із ТОВ "Старксервіс". Враховано наявність вироку по обвинуваченню ОСОБА_1 щодо незаконного створення ТОВ "Старксервіс"; акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Старксервіс".
На підставі висновків акта перевірки відповідачем 23.06.2014 прийнято податкові повідомлення-рішення:
№0005092208, яким ТОВ "Потенціал-Б" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 649864,00грн., у тому числі за основним платежем на суму 519891,0 грн., штрафні (фінансові) санкції на суму 129973,00грн.;
№0005082208, яким ТОВ "Потенціал-Б" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1ʼ207ʼ581,00грн., у тому числі за основним платежем - 966065,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 241516,00грн.
Вважаючи прийняті податковим органом рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про їх скасування.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного здійснення господарських операцій вказує, що позивач здійснював витрати на придбання у ТОВ "Старксервіс" робіт та послуг для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано. Судами вказано, що з огляду на встановлені судами обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Як встановлено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Первинні документи, які є підставою для визнання витрат, повинні відповідати вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга цієї статті).