ПОСТАНОВА
Іменем України
14 січня 2020 року
Київ
справа №826/23657/15
адміністративне провадження №К/9901/28889/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
при секретарі судового засідання Горбатюку В.С.,
за участю представника відповідача Івахненка С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2016 (суддя Арсірій Р.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016 (головуючий суддя Лічевецький І.О., суддя: Аліменко В.О., Мацедонська В.Е.) у справі №826/23657/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біг Фудз" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Біг Фудз" звернулось до адміністративного суду з позовом до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві звернулось з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.11.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016 у справі №826/23657/15.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №826/23657/15 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 23.12.2019 матеріали справи прийнято судом до провадження, справу призначено до касаційного розгляду у судовому засіданні на 14.01.2020.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що контролюючим органом встановлено відсутність факту здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Позивачем не підтверджено правомірність включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за оспорюваними господарськими операціями шляхом надання належним чином оформлених первинних документів. Відповідач посилається на обставини встановлені в акті перевірки, зокрема, вироком суду визнано винним директора ТОВ "Старксервіс" у здійсненні фіктивного підприємництва, згідно пояснень директора ТОВ "Альтис Трейд", останній не приймав участі у підприємницькій діяльності товариства, ТОВ "Голден Люкс" - неможливість проведення зустрічної звірки, ТОВ "Асторг центр" відсутнє за місцезнаходженням, щодо діяльності ТОВ "Рейнал ЛТД" порушено кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України, стосовно діяльності ТОВ "Пак Плюс 2012" - направлено запит на встановлення місцезнаходження. Крім того, у контрагентів позивача відсутні основні засоби і фонди, зареєстровано кількість працюючих - 1 особа, за наслідками перевірки виявлено обрив ланцюга постачання товару, відсутність імпортерів чи виробників, встановлено невідповідність номенклатури товарів, робіт, послуг.
Позивачем подано заперечення на касаційну скаргу, де ТОВ "Біг Фудз" вказує, що доводи відповідача не підтверджені належними та допустимими доказами. Позивач наголошує, що ТОВ "Біг Фудз" не порушувало вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами на які вказує податковий орган, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Дефектність та навіть фіктивність контрагентів не свідчить про обізнаність платника з протиправним характером діяльності його контрагента та не є вичерпним доказом при встановленні нереальності господарських операцій, відсутність контрагента за місцезнаходженням, відсутність умов для здійснення господарської діяльності, стан розрахунків контрагента з бюджетом - фактично є свідченням порушень, допущених контрагентами, а не доказом несумлінності позивача.
Ухвалою від 14.01.2020 без виходу до нарадчої кімнати судом задоволено клопотання податкового органу, здійснено заміну відповідача його правонаступником.
Представник відповідача обґрунтування та вимоги касаційної скарги підтримав.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні 14.01.2020 касаційну скаргу податкового органу на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016, судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови про скасування рішення судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами контролюючого органу у період з 31.03.2015 по 21.04.2015 проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Біг Фудз" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 09.01.2013 по 31.12.2014.
За результатами перевірки складено акт від 28.04.2015 №314/26-55-22-07/38544792, згідно якого позивачем порушено вимоги статтей 135, 138, 139, 185, 198, 200, 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на 2ʼ522ʼ047грн. та занижено податок на додану вартість на 1ʼ889ʼ596грн.
Податковий орган вказав, що на підприємствах-контрагентах відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення обриву постачання придбання товару, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат, не мають реального характеру.
Виходячи з викладеного, відповідач дійшов висновку про те, що фінансово-господарська діяльність позивача в частині взаємовідносин з ТОВ "Універсалгруптрейд", ТОВ "Старксервіс", ТОВ "Альтис трейд", ТОВ "Рейнарз ЛДТ", ТОВ "Голден люкс", ТОВ "Асторг Центр", ТОВ "Пак плюс 2012" здійснювалась поза межами правового поля.
Не погоджуюсь з висновками акту перевірки, позивачем подано було заперечення на акт, за результатом розгляду яких, висновки були залишені без змін.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.05.2015:
№4526552209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1ʼ889ʼ596,00грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 944798,00грн.;
№4626552209, яким позивачу занижено об`єкт оподаткування податку на прибуток на суму 2ʼ522ʼ047,00грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 1ʼ261ʼ024,00грн.
Платник не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся з відповідним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій посилались на те, що реальність та товарність господарських операцій між позивачем та контрагентами в ході судового розгляду справи судом було встановлено, формування податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, у зв`язку з чим суди дійшли висновку, що у позивача було право на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування по операціях з вказаними контрагентами. При цьому, судами вказано, що відповідачем не доведено, в ході судового розгляду не встановлено обставин, які б беззаперечно свідчили про неправомірність формування покупцем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.
Суд касаційної інстанції не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх передчасними. Надаючи правову оцінку, Верховний Суд виходить з неповного з`ясування судами попередніх інстанцій обставин справи, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Пунктом 139.1 статті 139 ПК України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Як визначено пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно із пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.