ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2020 року
м. Київ
справа № 910/1820/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Кушнір І.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
та представників
позивача: Лисенка В.О. (довіреність № 14-202 від 17.05.2019),
відповідача: не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2019
та рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2019
у справі № 910/1820/19
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокенергія"
про стягнення 7 269 863, 76 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОКЕНЕРГІЯ" про стягнення 7 269 863, 76 грн., з яких: 6 907 124, 60 грн. заборгованості за період з жовтня 2017 року по березень 2018 року, 277 245,70 грн. пені, 54 361, 90 грн. 3% річних та 31 131,55 грн. інфляційних втрат, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу №6177/1418-БО-29 від 21.09.2017 в частині оплати поставленого природного газу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 (суддя Шкурдова Л.М.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 (колегія суддів у складі: Тищенко А.І. - головуючий, Михальська Ю.Б., Скрипка І.М.), позов задоволено частково. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 1 700 065, 52 грн. суми основного боргу закрито. Стягнуто з відповідача на користь позивача 5 207 059, 08 грн. основного боргу, 277 245, 70 грн. пені, 54 361, 90 грн. 3% річних та 31 131, 55 грн. інфляційних втрат. Розстрочено виконання рішення шляхом сплати відповідачем стягнутої суми рівними частинами строком на 6 місяців з дня набрання рішенням суду законної сили.
Судами обох інстанцій встановлено, що між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Брокенергія" (споживачем) 21.09.2017 укладено договір постачання природного газу № 6177/1718-БО-29, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.
Згідно з п. 1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
Відповідно до п. 2.1. договору постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 природний газ орієнтовним обсягом до 2 550 тис. куб. метрів.
Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Позивачем поставлено відповідачу відповідно до умов договору газ на загальну суму 22 596 465, 51 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.
Посилаючись на те, що відповідачем не здійснено оплату вартості переданого природного газу в повному обсязі, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 6 907 124, 60 грн. за період з жовтня 2017 року по березень 2018 року, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відповідачем під час розгляду справи було сплачено суму основного боргу в розмірі 1 700 000,00 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач в порушення умов договору постачання природного газу свої зобов`язання щодо своєчасної оплати вартості переданого природного газу повністю не виконав, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 6 907 124, 60 грн. за період з жовтня 2017 року по березень 2018 року. Оскільки відповідачем не було надано суду доказів оплати позивачу вартості поставленого газу в повному обсязі, суд першої інстанції стягнув з відповідача 5 207 062, 18 грн. основного боргу, 277 245, 70 грн. пені, 54 361, 90 грн. 3% річних та 31 131, 55 грн. інфляційних втрат. При цьому з огляду на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було сплачено суму основного боргу в розмірі 1 700 000 грн., провадження у справі в цій частині закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Одночасно судом першої інстанції на підставі ч.ч. 1, 5 ст. 331 ГПК України задоволено клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на 6 місяців, враховуючи збитковість господарської діяльності відповідача, фінансовий стан сторін, часткове погашення відповідачем заборгованості перед позивачем та наявність наміру відповідача здійснити добровільне погашення решти суми заборгованості за поставлений позивачем газ за договором, приймаючи до уваги здійснення відповідачем господарської діяльності щодо виробництва та постачання теплової енергії та виробництва електричної енергії, що надасть можливість здійснити погашення залишку заборгованості та не вплине на фінансовий стан позивача.
Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів в частині розстрочення виконання рішення, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в цій частині.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неповне з`ясування судами обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, а також те, що вони прийняті без дослідження усіх істотних обставин справи. Посилання відповідача на незадовільний фінансовий стан, в тому числі, без наявності будь-яких доказів такого стану, посилання на "наявність заборгованості споживачів перед відповідачем" та "збитковість підприємства" за змістом ст. 331 ГПК України не може вважатися тією виключною обставиною, що може слугувати підставою для розстрочення виконання рішення, оскільки ст. 1291 Конституції України передбачає, що обов`язковість судових рішень не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів. Несплата відповідачем заборгованості з 2018 року набула системного та довготривалого характеру, а судами не враховано, що відповідач мав можливість проводити розрахунки з позивачем. До того ж винятковість обставин, які повинні бути встановлені задля розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування. Однак відповідачем не надано належних доказів відсутності коштів та майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості.