ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 921/88/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Кушніра І. В., Волковицької Н. О.,
секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Баворовського" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2019 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.05.2019 у справі
за позовом Фермерського господарства "Баворовського" до Приватного малого підприємства "Кальміус", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фермерське господарство "Скочеляс", про визнання дійсним договору купівлі-продажу № 10 від 05.05.2008 та визнання права власності на об`єкти нерухомого майна,
за участю представників:
позивача - Гарагуц І. Ф., адвокат;
відповідача - не з`явилися;
третьої особи - не з`явилися,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У березні 2018 року Фермерське господарство "Баворовського" (далі - ФГ "Баворовського") звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного малого підприємства "Кальміус" (далі - ПМП "Кальміус"), у якому, з урахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог від 02.05.2018, просило визнати дійсним договір купівлі-продажу від 05.05.2008 № 10, укладений між ФГ "Баворовського" і ПМП "Кальміус", та визнати за позивачем права власності на об`єкти нерухомості: будівлю вагової з піднавісом (75,7 м2), підвалом (59,9 м2, літера "А"), кабінетом 12,4 м2, ваговою 9,3 м2, вагою автомобільною стаціонарною (25 тон) вартістю 59 343 грн, що знаходяться за адресою: вул. Польова, 6, с. Грабовець Тернопільського району та на башню водонапірну із артезіанською свердловиною вартістю 17 825 грн, що знаходиться на вул. Польова, 10 в с. Грабовець Тернопільського району.
1.2. В обґрунтування своїх вимог позивач посилаючись на положення частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зазначив, що на виконання умов договору купівлі-продажу від 05.05.2008 № 10 сплатив вартість зазначеного нерухомого майна в сумі 56 605 грн, проте відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення цього договору.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. 05.05.2008 між ФГ "Баворовського" (покупець) та ПМП "Кальміус" (продавець) укладено договір № 10 (далі - договір № 10), за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупця вагу автомобільну стаціонарну 25 тон та водяну напірну башню (далі - товар), а покупець - прийняти товар у власність і оплатити його на умовах договору згідно виставлених рахунків, доручень та видаткових накладних. Право власності на товар переходить до покупця з моменту його отримання. Сума договору складає 56 605 грн, в т.ч. ПДВ 9 434,17 грн.
2.2. Пунктами 2.1, 2.2 договору № 10 передбачено, що продавець зобов`язується після підписання договору відпускати покупцю товар згідно виписаних витратних накладних. Покупець в свою чергу зобов`язується провести оплату за отриманий товар шляхом перерахування на рахунок продавця грошових коштів в сумі згідно виписаних витратних накладних протягом 30 банківських днів з дня отримання товару.
2.3. Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2008, а по фінансових питаннях до повного розрахунку (пункт 4.2 договору № 10).
2.4. Договір № 10 складений у простій письмовій формі, містить підписи керівників та відбитки печаток підприємств.
2.5. До матеріалів справи сторонами не долучено доказів виконання даного договору, а саме, передачі обумовленого договором товару сплати за нього коштів, проте сторони наголошують на його виконанні.
2.6. Як на підставу наявності у ПМП "Кальміус" права власності на зазначене майно, позивач посилається на рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.02.2009 у справі № 13/7-163, яке містить посилання на договір купівлі-продажу від 06.05.2008, укладений між ПАП "Прогрес" та ПМП "Кальміус" та згідно якого за ПМП "Кальміус" визнано право власності на вагу автомобільну стаціонарну 25 тонну і водонапірну башню в с. Грабівці Тернопільського району.
3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3.1. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 20.05.2019 (суддя Стопник С.Г.), залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2019 (колегія суддів: Орищин Г.В., Галушко Н.А., Скрипчук О.С.), у задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивовані тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами обставин, на які посилався в обґрунтування заявлених вимог, а тому, враховуючи відсутність правових підстав для визнання договору від 05.05.2008 № 10 дійсним, відсутні і підстави для визнання за позивачем права власності на майно, яке є предметом цього договору.
При цьому суди зазначили, що станом на 05.05.2008 будь-який договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до чинної на той час редакції ЦК України, підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, а тому, за одночасної відсутності нотаріального посвідчення та державної реєстрації, такий договір не є укладеним та не може бути визнаний дійсним на підставі положень частини 2 статті 220 ЦК України.
З матеріалів справи не вбачається, що при підписанні спірного договору сторони досягли згоди про купівлю-продаж саме об`єктів нерухомості. Предметом спірного договору купівлі-продажу є вага автомобільна стаціонарна 25 тон та водяна напірна башня. Жодних інших відомостей, які б дозволили ідентифікувати вказане майно, його характеристики, склад, місцезнаходження, чи іншу інформацію про нього, договір не містить. Не містять матеріали справи й доказів державної реєстрації речових прав на це майно в порядку статті 182 ЦК України.
Довідка Грабовецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 07.07.2009 № 386 про наявність поштової адреси об`єктів нерухомості та довідка оцінювача від 07.07.2009 про встановлення статусу об`єктів нерухомості, а також технічні паспорти від 14.08.2017, на які посилається позивач, не надають можливості співставити майно, про яке йдеться у цих довідках та паспортах, та майно, яке є предметом договору купівлі-продажу від 05.05.2008, оскільки предмет спірного договору купівлі-продажу визначений нечітко; не є належними доказами, що підтверджують статус майна як об`єкта нерухомості (довідки); не містять реєстраційних номерів об`єктів нерухомості (паспортів); матеріали справи не містять доказів повного або часткового виконання ПМП "Кальміус" та ФГ "Баворовського" умов договору купівлі-продажу від 05.05.2008, а саме передачі обумовленого договором майна та оплати його вартості; матеріалами справи не підтверджується факт ухилення ПМП "Кальміус" від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 05.05.2008, а посилання позивача на відсутність реагування ПМП "Кальміус" на запрошення позивача щодо нотаріального посвідчення договору спростовуються фактом укладення між сторонами у даній справі мирової угоди та позицією відповідача з приводу спору у даній справі.
Також суди зазначили, що договір купівлі-продажу від 05.05.2008 не може бути визнаний судом дійсним і в силу недоведеності наявності у ПМП "Кальміус" (продавця за договором) права відчужувати майно, яке є предметом договору, станом на дату його підписання 05.05.2008, оскільки право власності у ПМП "Кальміус", за твердженням позивача, виникло після набрання чинності рішенням Господарського суду Тернопільської області у справі № 13/7-163 від 06.02.2009, у якому міститься посилання на договір купівлі-продажу вказаного майна, що був укладений між ПАП "Прогрес" та ПМП "Кальміус" 06.05.2008, тобто пізніше, ніж спірний договір.
4. Короткий зміст доводів і вимог касаційної скарги
4.1. У касаційній скарзі ФГ "Баворовського" посилається на порушення судами попередніх інстанцій вимог частини 2 статті 220, 328, 640, 655, 662 ЦК України і просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
5.1. 14.01.2020 від ПМП "Кальміус" із пропуском строку (до 06.12.2019), встановленого на підставі частини 4 статті 294 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2019, надійшов відзив на касаційну скаргу, який залишається касаційним судом без розгляду на підставі статей 118, 119 цього Кодексу, у зв`язку із відсутністю поважних причин пропуску строку та за відсутності клопотання про його поновлення.
6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6.2. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, який з`явився у судове засідання, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.
6.3. Відповідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.
6.4. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (стаття 316 ЦК України).
6.5. Відповідно до положень частини 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
6.6. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частиною 1 статті 319 ЦК України).
6.7. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина 1 статті 321 ЦК України).
6.8. Згідно з частиною 3 статті 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.