Постанова
іменем України
15 січня 2020 року
м. Київ
справа № 161/537/18
провадження № 51-4055км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М. І.,
суддів Луганського Ю. М., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Лагоди І. О.,
прокурора Браїла І. Г.,
в режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_1,
потерпілої ОСОБА_2,
представника потерпілої Лавренчука О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Рущака В. М. на вирок Волинського апеляційного суду від 26 червня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016080140000487, за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 жовтня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди залишено без розгляду.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь Луцької міської клінічної лікарні 7242 грн у рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2 .
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 11 жовтня 2017 року приблизно о 15:30, керуючи технічно справним автобусом БАЗ А079.14, (НОМЕР_1), рухаючись за маршрутом № 29 на вул. Гордіюк у м. Луцьку у крайній правій смузі руху в напрямку до просп. Соборності з боку вул. Конякіна, зі швидкістю до 40 км/год, під`їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, що навпроти будинку №47, перед яким рухався автомобіль білого кольору типу "джип" (марки та моделі транспортного засобу досудовим слідством не встановлено) у крайній лівій смузі руху попереду в попутному напрямку та зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом, усупереч вимогам Правил дорожнього руху не вибрав безпечної швидкості, проявив безпечність та неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, відволікся від спостереження за нею, продовжив рух прямо зі сталою швидкістю, не переконався у відсутності на пішохідному переході пішоходів, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, не надавши дорогу пішоходу ОСОБА_2, яка переходила проїзну частину дороги по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо щодо руху транспортного засобу, в результаті чого здійснив наїзд на потерпілу. Унаслідок порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_1 спричинив потерпілій ОСОБА_2 тілесні ушкодження у виді відкритої черепно-мозкової травми з переломом основи та склепіння черепа, забоєм головного мозку, пневмоцефалією й отоліквореєю зліва, які є тяжкими тілесними ушкодженнями за ознакою небезпеки для життя.
Грубе порушення водієм ОСОБА_1 вимог пп. "б" п. 2.3, пунктів 12.3, 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху перебуває у прямому причинному зв`язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Волинський апеляційний суд 26 червня 2019 року вирок суду першої інстанції скасував у частині призначення покарання та вирішення цивільного позову представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката Лавренчука О. В. до приватного підприємця ОСОБА_3 про стягнення відшкодування майнових збитків, моральної шкоди та витрат на правову допомогу.
Визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнив від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Призначив новий розгляд цивільного позову представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката Лавренчука О. В. до приватного підприємця ОСОБА_3 про стягнення відшкодування майнових збитків, моральної шкоди і витрат на правову допомогу в порядку цивільного судочинства у цьому ж суді в іншому складі суду.
У решті вирок залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи, викладені в касаційній скарзі
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність призначеного судом додаткового покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить скасувати вирок апеляційного суду в частині призначення додаткової міри покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки і призначити новий розгляд у Волинському апеляційному суді.
Сторона захисту зазначає, що суд апеляційної інстанції неналежним чином врахував ступінь суспільної небезпеки, тяжкість вчиненого злочину та особу винного.
Звертає увагу на те, що Волинський апеляційний суд, обираючи додаткове покарання, врахував лише, що засуджений ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного злочину, що характеризує його з негативної сторони, та думку потерпілої, яка наполягала на реальному покаранні, однак суд не звернув уваги, що попередня судимість погашена,
а керування транспортним засобом є джерелом доходу ОСОБА_1 .
Захисник вказує, що ОСОБА_1 як на досудовому слідстві, так і в судових засіданнях у судах першої та апеляційної інстанцій повністю визнавав свою винуватість у вчиненому, щиро розкаявся, сприяв досудовому слідству, раніше не судимий, є єдиним годувальником своєї сім`ї, крім того, на теперішній час добровільно частково відшкодував завдані моральні збитки, а колектив, у якому працює ОСОБА_1, клопоче про скасування додаткової міри покарання.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав касаційну скаргу захисника.
Прокурор, потерпіла та її представник заперечували проти задоволення зазначеної касаційної скарги.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов такого висновку.
Згідно з вимогами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК у касаційній скарзі не оспорюються.
За частиною 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Твердження в касаційній скарзі захисника Рущака В. М. про невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі через суворість є безпідставними з огляду на таке.
Положеннями ч. 2 ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.