Постанова
Іменем України
15 січня 2020 року
м. Київ
справа № 753/16449/13-к
провадження № 51-3268 км 19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої Вус С.М.,
суддів Бородія В.М., Чистика А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Голубенко О.В.,
прокурора Здрака С.В.,
захисників Келемена М.І. і Каращенко Ю.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Здрака С.В., який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року в кримінальному провадженні № 32012110020000007, за обвинуваченням:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Києва, зареєстрованого в цьому АДРЕСА_1 ), жителя АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 200; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 209 КК України.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, уродженки м. Києва, яка зареєстрована в цьому АДРЕСА_1 ), жительки АДРЕСА_2, раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212; ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 200; ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 209 КК України.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дарницького районного суду м. Києва від 12 грудня 2016 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у предʼявленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 200; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 209 КК України та виправдано за недоведеністю винуватості у вчиненні цих злочинів; ОСОБА_2 визнано невинуватою у предʼявленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212; ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 200; ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 209 КК України та виправдано за недоведеністю винуватості у вчиненні цих злочинів. Вирішено питання про цивільний позов, процесуальні витрати і речові докази.
Згідно з оскаржуваною ухвалою Київського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року зазначений вирок залишено без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 і ОСОБА_2 пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочинів у сфері господарської діяльності.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що в грудні 2010 року, більш точної дати слідством не встановлено, ОСОБА_1 разом зі своєю дружиною ОСОБА_2 та іншими невстановленими особами, діючи з корисних спонукань, з метою отримання незаконного доходу від вчинення злочинів у сфері господарської діяльності (а саме: ухилення від сплати податків, підробки та використання банківських документів, легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, фіктивного підприємництва), вчинили злочини середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі злочини за таких обставин.
ОСОБА_1 з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на створення умов, необхідних для вчинення злочинів, що пов`язані з ухиленням від сплати податків, виконуючи взяті на себе зобов`язання перед службовими особами суб`єктів господарювання, які мали на меті отримання незаконних доходів шляхом ухилення від сплати податків, легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, у квітні 2009 року, більш точної дати слідством не встановлено, створив групу у складі ОСОБА_2 та інших не встановлених слідством особи, діяльністю якої було створення та придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, а також незаконні дії з платіжними картками та засобами доступу до банківських рахунків.
ОСОБА_1 , керуючи утвореною ним групою, будучи організатором злочинів, безпосередньо керував підготовкою їх та приймав активну участь у їх вчиненні. Також ОСОБА_1 розробляв плани злочинних дій під час вчинення кожного із скоєних групою злочинів, які були відомі всім її учасникам, та розподіляв функції кожного з учасників групи.
Вказана група розробила спільний план злочинних дій, домовилася про його вчинення заздалегідь до початку вчинення злочинів, характеризувалася своєю стабільністю і згуртованістю складу, наявністю спільних правил поведінки, домовленістю, а також готовністю до постійного вчинення злочинів у сфері господарської діяльності кожним із членів групи й отримання матеріальних благ від такої діяльності на постійній основі.
Для втілення мети - створення службовим особам реально діючих суб`єктів господарювання умов для ухилення від сплати податків, та подальшого безпосереднього ухилення вказаними службовими особами від сплати податків, легалізації грошових коштів, здобутих злочинним шляхом, ОСОБА_1 розробив єдиний відомий всім учасникам створеної ним групи, план злочинних дій, який детально викладений в обвинувальному акті.
Після виконання вказаного плану та враховуючи загальну суму знятих грошових коштів, що становила 28 770 130 грн. ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_2 та іншими невстановленими особами, шляхом проведених незаконних операцій зі зняття готівки легалізували грошові кошти в розмірі 1 150 805 грн. (28 770 130 * 4%). Частину з вищевказаних коштів, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витратили на придбання автомобілів марки "Porsche Cayenne S" державний номерний знак НОМЕР_1 (придбаний 09 червня 2012 року за орієнтовною вартістю 320 000 грн) та "Mitsubishi L200" державний номерний знак НОМЕР_2 (придбаний 10 травня 2011 року за орієнтовною вартістю 320 000 грн).
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції, необґрунтовано та безпідставно дійшов висновку щодо визнання недопустимими ряду доказів сторони обвинувачення, а саме: протоколів виїмки та огляду документів від 27 лютого, 06 і 07 листопада, 06 грудня 2012 року, протоколів огляду від 17 і 18 листопада 2012 року та протоколів обшуку від 16 листопада 2012 року, які, на думку прокурора, були складені з додержанням вимог КПК України, що діяв на момент вчинення відповідної процесуальної дії. Прокурор зазначає, що внаслідок визнання вказаних доказів недопустимими суд визнав і всі інші докази недопустимими як похідні від них, а саме: копію акта перевірки від 19 квітня 2013 року № 266/22-509/32664270; копію акта про результати перевірки від 29 травня 2013 року № 1766/22-221-35838446 ТОВ "Адванс групп"; копію акту про результати перевірки від 06 лютого 2013 року № 503/22-621-35838446 ТОВ "Адванс групп"; копії з реєстрів вчинення нотаріальних дій від 03 та 16 грудня 2010 року, 19 квітня, 07 червня 2011 року; відповіді приватних нотаріусів Одарченко Н.І., Саприкіної О.С. ; відповіді державної архітектурно-будівельної інспекції України від 16 квітня 2013 року № 40-14-1757; відповіді ТОВ "Український сертифікаційний центр"; аналітичні довідки ГДПРІ другого відділу УОВС УПМ ДПС у м. Києві Макарова С.В.; висновок № 56/16-10/ф/о/ від 20 червня 2013 року; висновки експертів від 05 грудня 2012 року № 190-2012, від 06 лютого 2013 року № 8, від 07 лютого 2013 року №9 та №10, від 08 лютого 2013 року № 11, від 11 лютого 2013 року №16, 17, 18 і 19, від 18 квітня 2013 року, № 81, 82, 84 і 85, від 27 травня 2013 року № 131, 132, 133, 134, 135 і 136; протоколи огляду від 28 листопада 2012 року, 04 квітня 2013 року; протоколи про результати здійснення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 27 травня 2013 року та складені на його підставі протоколи огляду від 13 і 25 серпня 2013 року, 01 і 02 вересня 2013 року; узагальнені матеріали Державної служби фінансового моніторингу від 16 жовтня 2013 року № 0596/2013/ДСК. Вказує, що у порушення вимог КПК України, судом апеляційної інстанції не наведено законних підстав визнання недопустимими доказами відповідей нотаріусів, Державної архітектурно-будівельної інспекції України і ТОВ "Український сертифікаційний центр". Також прокурор не погоджується з висновками апеляційного суду щодо порушення органом досудового розслідування ст. 290 КПК України. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає положенням ст. 419 цього Кодексу,постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Позиції інших учасників судового провадження
У поданих письмових запереченнях на касаційну скаргу прокурора, які є аналогічними за змістом, виправдані ОСОБА_1 і ОСОБА_2 наводять аргументи на спростування доводів у касаційній скарзі, зазначають, що вона має бути залишена без задоволення, а судове рішення, що оскаржується, без зміни.
Прокурор Здрак С.В. просив задовольнити подану ним касаційну скаргу в повному обсязі, скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Захисник Каращенко Ю.В. у судовому засіданні заперечила проти задоволення касаційної скарги прокурора та просила залишити її без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без зміни та у судовому засіданні навела аргументи на підтвердження своєї позиції.
Захисник Келемен М.І. висловив позицію аналогічну позиції захисника Каращенко Ю.В. та підтримав заперечення на касаційну скаргу прокурора подане його підзахисним ОСОБА_1 .
Мотиви Суду
За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Він є судом права, а не факту, і при перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Згідно з приписами статей 7, 404, 419 КПК України у їх взаємозв`язку вбачається, що суд апеляційної інстанції зобов`язаний перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, а також аргументи, наведені сторонами під час апеляційного провадження, дати на все вичерпну відповідь.
Під час перегляду вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 апеляційний суд дотримався зазначених вимог.
Так суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про недоведеність "поза розумним сумнівом" вчинення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 інкримінованих їм злочинів, що є підставою для їх виправдання за цим законом про кримінальну відповідальність.