Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2020 року
м. Київ
справа № 415/2443/17
провадження № 51-2709 км 19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Булейко О. Л.,
суддів Анісімова Г. М., Іваненка І. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Мінтенка Ю. В.,
прокурора Пантєлєєвої А. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Бондаренка Ю. Ю., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1 , на вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 20 квітня 2018 року та ухвалу Луганського апеляційного суду від 8 травня 2019 року щодо ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017130240000714, за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Зміїв Харківської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до ст.89 КК не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 3 ст.185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 20 квітня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч.1 ст.121, ч. 3 ст.185 КК та призначено покарання за ч. 1 ст. 121 КК у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років; ч. 3 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
Початок строку відбуття покарання визначено рахувати ОСОБА_1 з моменту затримання - з 22 травня 2017 року.
Заходом забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_1, до набрання вироку законної чинності, залишено тримання під вартою.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК у строк відбуття призначеного судом покарання, зараховано строк попереднього ув`язнення ОСОБА_1 з 22 травня 2017 року по день набрання вироком законної чинності у співвідношенні один день попереднього ув`язнення двом дням позбавлення волі.
Цивільний позов прокурора Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ імені Титовадо ОСОБА_1 про стягнення коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину, а саме ОСОБА_2 - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ імені Титова витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину у розмірі 1350 (одна тисяча триста п`ятдесят) гривень 50 (п`ятдесят) копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 процесуальні витрати за проведення товарознавчої експертизи №19/113/9-3/340е від 27 квітня 2017 року у розмірі 692 (шістсот дев`яносто дві) гривні 9 (дев`ять) копійок на користь держави.
Вирішено питання про долю речових доказів.
8 травня 2019 року Луганським апеляційним судом вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 20 квітня 2018 року залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те що він 9 квітня 2017 року близько 12 год таємно викрав з будинку АДРЕСА_2 ванну з чавуну, вкриту емаллю білого кольору, вартість якої становить 841 грн 67 коп (вісімсот сорок одну гривню шістдесят сім копійок) чим завдав потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 841 грн 67 коп (вісімсот сорок одна гривня шістдесят сім копійок).
21 травня 2017 року близько 21 год ОСОБА_1 на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, умисно завдав потерпілому ОСОБА_2 кухонним ножем два удари в область черевної порожнини, чим заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючої колото-різаної рани живота у ділянці пупка, без ушкодження внутрішніх органів, що відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя у момент заподіяння та непроникаючої колото-різаної рани зліва, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Бондаренко Ю. Ю. просить вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 20 квітня 2018 року року та ухвалу Луганського апеляційного суду від 8 травня 2019 року скасувати і закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК ч. 3 ст. 185 КК, вказуючи на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність.
Захисник вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій визнали ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, без доведення прокурором його вини, оскільки всі перелічені у судових рішеннях докази жодним чином не доводять його винуватості у вчиненні злочинів. Захисник вважає, що судами обох інстанцій не дана оцінка у судових рішеннях частини доказів, які спростовують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК. Захисник зазначає, що за відсутності прямих доказів, порушуючи принцип доведеності вини поза розумним сумнівом, суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно визнали ОСОБА_1 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК.
Захисник вважає, що суд першої інстанції порушив вимоги п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначивши у вироку від 20 квітня 2018 року, що запобіжний захід до набрання вироком законної сили необхідно залишити попередній, тримання під вартою, при цьому не визначивши строк на який запобіжний захід продовжується.
Захисник зазначає, що суд першої інстанції порушив вимоги ст. 352 КПК, оскільки перед допитом потерпілого не встановив його особу, апеляційний суд на таке порушення не звернув уваги.
Вважає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив цивільний позов прокурора в інтересах Лисичанського комунального лікувально-профілактичного закладу ЦМЛ ім. Титова, який не є установою державної форми власності.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Пантєлєєва А. С. вважала касаційну скаргу захисника необґрунтованою та просила відмовити у її задоволенні.
Мотиви Суду
Відповідно ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Обставини, зазначені захисником у касаційній скарзі, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Залишаючи без задоволення апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Бондаренка Ю. Ю., в яких порушувалися питання невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та юридичної оцінки дій засудженого ОСОБА_1, апеляційний суд в ухвалі навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону.
Доводи захисника про відсутність достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК, ч. 1 ст. 121 КК належним чином перевірялися судом першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до ст. 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.
Так, незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1, на підтвердження його винуватості та доведеності його вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, суд послався, у тому числі: на показання потерпілого ОСОБА_3 про обставини викрадення його майна; на показання свідка ОСОБА_4 про те, що у квітні 2017 року декілька людей принесли каркас металевого столу, який він прийняв як лом металу; на показання свідка ОСОБА_5 про те, що весною 2017 року і післяобідній час він вийшов з дому та йшов по вулиці у бік ринка міста Лисичанська, де зустрів обвинуваченого, котрий тягнув ванну та просив допомогти йому донести її на пункт прийому металобрухту; дані, які містяться в протоколі огляду місця події від 9 квітня 2017 року, в ході якого оглянуто дачний будинок потерпілого ОСОБА_3 та встановлено відсутність чавунної ванни, що йому належала; протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27 квітня 2017 року, в ході якого свідок ОСОБА_6 за рисами обличчя впізнав обвинуваченого ОСОБА_1 як особу, яка на початку квітня 2017 року несла чавунну ванну разом з іншим чоловіком на перехресті вулиць Ринкова та Канатна міста Лисичанська; протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27 квітня 2017 року, в ході якого свідок ОСОБА_6 за рисами обличчя, розрізом очей, формою носа впізнав ОСОБА_5 як особу, яка на початку квітня 2017 року несла чавунну ванну разом з іншим чоловіком на перехресті вулиць Ринкова та Канатна міста Лисичанська; висновку судово-товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/340е від 27 квітня 2017 року, з якого вбачається, що ринкова вартість ванни, виконаної з чавуну, вкритої емаллю білого кольору, придбаної у 80-х роках, на момент вчинення правопорушення становить 841 грн 67 копійок (вісімсот сорок одну гривню шістдесят сім копійок) .
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 зазначеного злочину та правильно кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 185 ККяк крадіжку, поєднану з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище. При цьому суд оцінив докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1, маючи умисел на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, з мотивів особистої неприязні, яка раптово виникла у ході сварки з потерпілим ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, завдав двох ударів ножем в область черевної порожнини потерпілого ОСОБА_2 . В результаті вказаних дій засудженого ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 завдано тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, та непроникаючої колото-різаної рани зліва, що спричинила короткочасний розлад здоров`я.