Постанова
іменем України
15 січня 2020 року
м. Київ
справа № 265/3312/15-к
провадження № 51-3255км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Єремейчука С. В.,
суддів Бородія В. М., Стороженка С. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Мішиної О. О.,
прокурора Шевченко О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 на вирок Донецького апеляційного суду від 20 травня 2019 року в кримінальному провадженні № 12014050790001749 стосовно
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Володарське Донецької обл., жительки АДРЕСА_1 ), раніше не судимої,
засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 01 листопада 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 191 КК та виправдано через недоведеність вчинення нею кримінального правопорушення.
Донецький апеляційний суд скасував вирок місцевого суду та ухвалив новий, яким 20 травня 2019 року визнав ОСОБА_1 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК, і призначив їй покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Стягнуто зі ОСОБА_1 матеріальну шкоду на користь: ОСОБА_2 у розмірі 398, 03 грн, ОСОБА_3 - 398, 03 грн,ОСОБА_4 - 292, 62 грн.
Вирішено питання щодо судових витрат і речових доказів у провадженні.
Згідно з вироком апеляційного суду ОСОБА_1 визнано винуватоюі засуджено за привласнення чужого майна, ввіреного їй, за таких обставин.
На підставі постанови від 06 травня 2014 року № 10 та додатку до неї № 107 окружної виборчої комісії з виборів Президента України територіального виборчого округу № 58 "Про утворення дільничних виборчих комісій на позачергових виборах Президента України 25 травня 2014 року", ОСОБА_1 було призначено членом дільничної виборчої комісії виборчої дільниці № 142404 (далі - ДВК) вказаного територіального виборчого округу, а згодом секретарем цієї виборчої комісії.
11 червня 2014 року, у денний час ОСОБА_1 як секретар ДВК, разом із членом цієї комісії ОСОБА_5 згідно з видатковим касовим ордером від 11 червня 2014 року отримала від бухгалтера згаданої виборчої комісії ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 8 000 грн та бланк платіжної відомості № 106 (ДВК 404) за травень 2014 року із зазначенням суми грошей, які підлягали виплаті членам ДВК під особистий підпис. Ці кошти і бланк за взаємною згодою ОСОБА_1 та ОСОБА_5 залишились у ОСОБА_1 до видачі їх членам ДВК.
Цього ж дня ОСОБА_1 з метою привласнення частини чужих грошових коштів, ввірених їй, діючи умисно, з корисливих мотивів, виготовила іншу платіжну відомість із тими самими реквізитами, проте з іншими сумами, належними до виплат у графі № 4 "Сума" напроти прізвищ членів комісії, а саме: навпроти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 замість "998,03" вказала суму "600", а навпроти ОСОБА_4 замість "692,62" - "400".
Того ж дня близько 18:00, перебуваючи біля будівлі загальноосвітньої школи № 5, розташованої на вул. Київській, 72 у м. Маріуполі, ОСОБА_1 передала ОСОБА_5 виготовлену нею самостійно відомість та грошові кошти, сума яких відповідала сумі, зазначеній у підробленій нею відомості. Після цього ОСОБА_5, згідно з отриманою від ОСОБА_1 відомістю видав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кожному по 600 грн замість 998,03 грн, а ОСОБА_4 400 грн замість 692,62 грн.
Тобто вказаними діями ОСОБА_1 привласнила частину ввірених їй чужих грошових коштів на загальну суму 1 088, 68 грн, чим спричинила матеріальну шкоду ОСОБА_2 у сумі 398, 03 грн, ОСОБА_3 - 398, 03 грн та ОСОБА_4 - 292, 62 грн.
Надалі з метою приховати факт привласнення частини чужих грошових коштів ОСОБА_1 у бланку платіжної відомості № 106 (ДВК 404) за травень 2014 року, який вона отримала 11 червня 2014 року від бухгалтера окружної виборчої комісії ОСОБА_6 та який не є офіційним документом, у графі № 5 "Підпис в одержанні" поставила замість членів ДВК ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 їх підписи, після чого здала вказану відомість до бухгалтерії окружної виборчої комісії.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції через порушення норм матеріального і процесуального права. Вимоги обґрунтовує тим, що в матеріалах провадження відсутні будь-які докази її винуватості, обвинувачення ґрунтується на припущеннях та недопустимих і суперечливих доказах, зокрема судом залишено поза увагою висновки судово-почеркознавчих експертиз від 08 квітня 2015 року № 390 та від 09 квітня 2015 року № 391, що зроблені за результатами дослідження експериментальних зразків підписів, виконаних засудженою тоді, коли вона перебувала у статусі свідка. Також не погоджується з встановленим судом розміром матеріальної шкоди, заподіяної потерпілим.
Позиції учасників судового провадження
Заперечень на касаційну скаргу від учасників судового провадження не надходило.
У судовому засіданні прокурорШевченко О. О. заперечила проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі -КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги.
Згідно з положеннями ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінював кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.