Постанова
Іменем України
20 січня 2020 року
м. Київ
справа № 716/1383/18
провадження № 61-12090св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - Служба у справах дітей Чернівецької обласної державної адміністрації,
відповідачі: Заставнівська районна державна адміністрація Чернівецької області, Управління праці та соціального захисту населення Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області, Управління праці та соціального захисту населення Хотинської районної державної адміністрації Чернівецької області,
третя особа - Погорілівська сільська рада Заставнівського району Чернівецької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Служби у справах дітей Чернівецької обласної адміністрації на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 18 січня 2019 року у складі судді Стрільця Я. С. та постанову Апеляційного суду м. Чернівців від 03 травня 2019 року у складі колегії суддів: Одинака О. О., Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року Служба у справах дітей Чернівецької обласної державної адміністрації в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області, Управління праці та соціального захисту населення Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області, Управління праці та соціального захисту населення Хотинської районної державної адміністрації Чернівецької області, третя особа - Погорілівська сільська рада Заставнівського району Чернівецької області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що внаслідок незаконних дій Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області щодо прийняття розпорядження "Про звільнення ОСОБА_3 від здійснення повноважень опікуна через невиконання нею своїх обов`язків" від 22 травня 2017 року № 156-р діти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були позбавлені права на повне державне забезпечення.
З урахуванням викладених обставин просила суд визнати дії Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області щодо прийняття розпорядження "Про звільнення ОСОБА_3 від здійснення повноважень опікуна через невиконання нею своїх обов`язків" від 22 травня 2017 року № 156-р незаконними; скасувати розпорядження Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області "Про звільнення ОСОБА_3 від здійснення повноважень опікуна через невиконання нею своїх обов`язків" від 22 травня 2017 року № 156-р з дня його прийняття; визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області щодо неприйняття заяви ОСОБА_3 про призначення державної допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області нарахувати і виплатити ОСОБА_3 державну допомогу на дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2, над якими встановлено опіку, відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" за період з 01 червня 2017 року по 12 червня 2018 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 18 січня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Служби у справах дітей Чернівецької обласної адміністрації, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване розпорядження Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області від 22 травня 2017 року № 156-р скасоване в адміністративному порядку самим відповідачем шляхом прийняття іншого індивідуально-правового акту. Крім того, суд зазначив, що ОСОБА_3 не надано належних та допустимих доказів звернення до Управління праці та соціального захисту населення Заставнівської РДА в передбаченому законом порядку з заявою про виплату допомоги на дітей.
Не погодившись із цим рішенням, Служба у справах дітей Чернівецької обласної адміністрації подала до суду апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду м. Чернівців від 03 травня 2019 року апеляційну скаргу Служби у справах дітей Чернівецької обласної адміністрації залишено без задоволення, рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 18 січня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У липні 2019 року до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга Служби у справах дітей Чернівецької обласної адміністрації на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 18 січня 2019 року та постанову Апеляційного суду м. Чернівців від 03 травня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення її позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалені рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
17 липня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що розпорядженням Хотинської районної державної адміністрації "Про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування та встановлення опіки над малолітніми" від 16 березня 2013 року № 486-р ОСОБА_3 була призначена опікуном малолітніх дітей, позбавлених батьківського піклування, ОСОБА_1 та ОСОБА_2
В квітні 2017 року ОСОБА_3 переїхала разом з підопічними ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з села Пашківці Хотинського району Чернівецької області в село Погорілівка Заставнівського району Чернівецької області.
Згідно розпорядження Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області від 16 травня 2017 року № 151-р вилучено неповнолітню ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_2 з середовища, що загрожує їх життю, та влаштовано дітей в дитяче відділення Заставнівської ЦРЛ для проходження медичного обстеження з подальшим переданням чи застосуванням інших форм сімейного виховання.
Розпорядженням Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області від 22 травня 2017 року № 156-р звільнено ОСОБА_3 від здійснення повноважень опікуна над ОСОБА_1, ОСОБА_2 через невиконання нею своїх обов`язків.
Розпорядженням Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області від 16 травня 2018 року № 142-р визнано недійсним розпорядження Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області від 22 травня 2017 року № 156-р.
З листа Управління праці та соціального захисту населення Хотинської районної державної адміністрації від 26 червня 2018 року № 05-20-24-978 вбачається, що виплату ОСОБА_3 допомоги на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинено з 01 липня 2017 року у зв`язку з прийняттям розпорядження Заставнівської районної державної адміністрації Чернівецької області від 22 травня 2017 року. За період з 01 липня 2017 року по 16 травня 2018 року виплати зазначеної допомоги не проводились.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя.
У статті 7 Сімейного кодексу України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтею 18 Закону України "Про охорону дитинства" держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.
Відповідно до статті 243 СК України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування.