Постанова
Іменем України
20 січня 2020 року
м. Київ
справа № 753/22893/17
провадження № 61-28309св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Національний Банк України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в особі представника ОСОБА_2, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 грудня 2017 року у складі судді Москаленко К. О., постанову Апеляційного суду м. Києва від 20 березня 2018 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Немировської О. В., Чобіток А. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного Банку України (далі - НБУ) про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з 11 квітня 2011 року працював у відповідача на посаді начальника технічного відділу автомобільного підприємства управління організації господарського забезпечення Головного управління господарського забезпечення та організації будівництва НБУ. 03 грудня 2015 року ОСОБА_1 ознайомлено з попередженням про вивільнення від 18 листопада 2015 року.
16 травня 2016 позивачу запропоновано дві вакантні посади: прибиральника службових приміщень відділу забезпечення діяльності НБУ в регіонах України (м. Полтава або м. Запоріжжя) за строковим трудовим договором. Позивач відмовився від запропонованих посад, оскільки він має вищу освіту, працював на керівній посаді в системі банку та проживає зі своєю сім`єю у м. Києві.
Наказом директора Департаменту персоналу НБУ №1930-к від 17 травня 2016 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника ремонтної дільниці автомобільного підприємства Головного господарського управління НБУ з 18 травня 2016 року у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників.
ОСОБА_1 вважає своє звільнення незаконним, посилаючись на те, що йому були запропоновані не всі вакантні посади.
На підставі викладеного, уточнивши вимоги, ОСОБА_1 просив визнати протиправним та скасувати наказ директора Департаменту персоналу НБУ №1930-к від 17 травня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 ; поновити його на посаді начальника ремонтної дільниці автомобільного підприємства Головного господарського управління НБУ з 18 травня 2016 року; стягнути з відповідача середній заробіток з 18 травня 2016 року до 27 листопада 2017 року, що становить 211 565,11 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 01 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог статей 40, 49-2 КЗпП України. Відповідач виконав свій обов`язок по працевлаштуванню працівника та запропонував позивачу всі вакантні посади, які були наявні у роботодавця відповідно до кваліфікації позивача, проте позивач від запропонованих посад відмовився.
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 20 березня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції. При цьому установив, що дані про наявність інших вакантних посад, які б відповідали кваліфікації позивача, матеріали справи не містять, тому твердження позивача про те, що йому не були запропоновані всі посади є безпідставними.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У травні 2018 року ОСОБА_1, в особі представника ОСОБА_2, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасуватирішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що позивачу не були належним чином запропоновані інші наявні посади.
На думку заявника, праця на посадах, які пропонувалися позивачу для переведення, була некваліфікованою, а він до того займав керівні посади. Крім того, запропоновані робочі місця знаходилися в інших регіонах країни, територіально віддалених від місця проживання його самого та його родини.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
02 листопада 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що згідно із наказом № 175-к від 11 квітня 2011 року ОСОБА_1 призначений на посаду начальника технічного відділу автомобільного підприємства управління організації господарського забезпечення Головного управління господарського забезпечення та організації будівництва НБУ.
Відповідно до наказу № 112-к позивача переведено на посаду начальника ремонтної дільниці автомобільного підприємства Головного господарського управління НБУ з 01 червня 2014 року.
Правлінням НБУ 12 листопада 2015 року прийнято постанову № 787 "Про передавання функцій щодо автотранспортного забезпечення до Департаменту забезпечення діяльності НБУ та вдосконалення його структури". Установлено, що функції щодо автотранспортного забезпечення діяльності структурних підрозділів центрального апарату та структурних одиниць НБУ, яке виконувало Головне господарське управління, передано до Департаменту забезпечення діяльності НБУ. Також, постановлено виключити зі структури Головного господарського управління автомобільне підприємство зі скороченням штату чисельності працівників. Постановою запроваджено граничну чисельність працівників Головного господарського управління та постановлено видати наказ про скорочення штату та чисельності працівників автомобільного підприємства Головного господарського управління і попередити їх про вивільнення.
Пунктом 1 наказу НБУ № 1634-к від 09 вересня 2014 року "Про скорочення вакантних посад у підрозділах НБУ" передбачено, що усі вакантні посади, які є у штаті структурних підрозділів центрального апарату, структурних підрозділів та одиниць, територіальних управлінь і навчальних закладів НБУ підлягають скороченню.
Відповідно до наказу НБУ № 1854-к від 24 жовтня 2014 року "Про внесення змін до наказу НБУ від 09 вересня 2014 року № 1634-к", з метою оптимізації чисельності працівників НБУ було встановлено, що підлягають скороченню всі вакантні посади, які є у штаті структурних підрозділів центрального апарату, структурних підрозділів та одиниць, територіальних управлінь і навчальних закладів НБУ станом на 10 вересня 2014 року, а також ті посади, які будуть вакантними після зазначеного строку.