Постанова
Іменем України
21 січня 2020 року
м. Київ
справа № 462/6409/18
провадження № 61-18641св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду міста Львова у складі судді Пилип`юк Г. М. від 03 червня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В., від 03 жовтня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що з 27 квітня 2009 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого мають двох дітей: ОСОБА_3, 2010 року народження, та ОСОБА_4, 2013 року народження. Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 08 листопада 2018 року шлюб між ними розірвано.
Під час спільного проживання на підставі договору купівлі-продажу від 23 травня 2013 року сторони купили квартиру АДРЕСА_1 , яка придбана за спільні кошти, а тому є спільним майном подружжя набутим у шлюбі.
Зазначала, що відповідач не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, вона сама матеріально утримує дітей. Крім того, відповідач протягом останнього року не сплачував кошти за комунальні послуги та провокував конфлікти, а тому вважала, що наявні правові підстави для збільшення її частки у спірному майні.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила визнати квартиру АДРЕСА_1 спільним майном подружжя та в порядку поділу спільного майна визнати за нею право власності на 3/4 частки квартири.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 03 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано квартиру АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини вказаної квартири.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини спірної квартири.
У решті позову відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірна квартира придбана відповідачем під час шлюбу, тобто є спільною сумісною власністю подружжя, а тому вказане нерухоме майно підлягає поділу між колишнім подружжям у рівних частках. Також суди виходили із відсутності підстав для збільшення частки позивача при поділі майна подружжя.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У жовтні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила змінити вказані судові рішення в частині визначення розміру часток сторін у порядку поділу майна подружжя, визнавши за нею право власності на 3/4 частини спірної квартири, залишивши у власності відповідача 1/4 частини вказаної квартири.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що спірна квартира придбана за його особисті кошти, які він отримав від продажу 23 травня 2013 року нерухомого майна, що належало йому на праві часткової власності, а саме частки квартири АДРЕСА_2, від продажу якої він отримав 207 225 грн. Цього ж дня він придбав спірну квартиру за ціною 315 620 грн, а різницю вказаної суми він додав із своїх заощаджень в розмірі 50 000 грн; 62 175 грн (7 500 дол. США) позичив у ОСОБА_5, які до сьогоднішнього дня повертає йому.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для збільшення її частки у майні, яке належить сторонам на праві спільної сумісної власності, не врахували, що відповідач не забезпечував матеріально сім`ю, неналежно виконував свої батьківські обов`язки, не сплачував аліменти, які були визначені судом, не допомагав в утриманні чи лікуванні дітей.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність доводів касаційної скарги, просила відмовити у задоволенні касаційної скарги.
У грудні 2019 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2019 року прийнято до провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 27 квітня 2009 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох дітей: ОСОБА_3, 2010 року народження, та ОСОБА_4, 2013 року народження.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 08 листопада 2018 року шлюб між сторонами розірвано.
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 23 травня 2013 року ОСОБА_2 придбав під час шлюбу зі згоди дружини квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно з довідкою ЛКП "Граніт" від 19 листопада 2018 року у спірній квартирі зареєстровані сторони та їх діти.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційні скарги не підлягають задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.