Постанова
Іменем України
15 січня 2020 року
м. Київ
справа № 362/6564/17
провадження № 61-5011св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Сакари Н. Ю., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
представник заявника - ОСОБА_2,
заінтересовані особи - Васильківський районний відділ Управління державної міграційної служби України,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Васильківський районний відділ Управління державної міграційної служби України, у якій просила встановити факт її постійного проживання на території України станом до 24 серпня 1991 року та на 13 листопада 1991 року, посилаючись на те, що батьки відповідно до вимог законодавства не оформили документи повʼязані з її народженням та проживанням на території України, а тому зазначений факт їй необхідно встановити для приведення її документів у відповідність до вимог чинного законодавства.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 січня 2018 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України станом до 24 серпня 1991 року та на 13 листопада 1991 року.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт постійного проживання заявника на території України з 1990 року знайшов своє підтвердження.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України у Київській області задоволено, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області
від 19 січня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволення заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що прийнявши до розгляду заяву ОСОБА_1 про встановлення факту її постійного проживання на території України, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що у поданій заяві не вказана ні мета встановлення такого факту, ні причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують зазначений факт у позасудовому порядку. Посилання заявника на те, що встановлення факту її постійного проживання на території України станом до
24 серпня 1991 року та на 13 листопада 1991 року, є необхідним з метою приведення власних документів у відповідність до вимог чинного законодавством не є належним обгрунтуванням встановлення зазначеного факту, що має юридичне значення. Крім того, суд першої інстанції залишив поза увагою відсутність доказів на підтвердження обставин, викладених у заяві ОСОБА_1 .
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У березні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, у якій він просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року та залишити в силі рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 січня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд порушив принцип юридичної визначеності, наслідками чого може бути фактичне позбавлення заявника громадянства України, що є неприпустимими з огляду на положення статті 25 Конституції України.
Вирішуючи питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за спливом 11 місяців з моменту його ухвалення, апеляційний суд не урахував відсутність у особи, яка подала апеляційну скаргу, поважних причин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про добросовісну реалізацію Управлінням Державної міграційної служби України у Київській області своїх процесуальних прав та належного виконання процесуальних обов`язків, зокрема вчинення усіх можливих дій, спрямованих на своєчасне подання апеляційної скарги з огляду на наявність у матеріалах справи заяви Управління Державної міграційної служби України у Київській області про розгляд справи без участі його представника.
Про неповажність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України) свідчить також те, що 15 травня 2018 року Управління Державної міграційної служби України у Київській області на виконання рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 січня 2018 року видано ОСОБА_1 довідку № 6504 про реєстрацію особи громадянином України, тоді як з апеляційної скаргою на зазначене судове рішення, заявник звернувся лише 13 грудня 2018 року.
У відзиві на касаційну скаргу, що надійшов до Верховного Суду у травні
2019 року, Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, як правонаступник Управління Державної міграційної служби України у Київській області, просило відмовити у задоволенні касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, та залишити без змін постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги стосуються лише допущених судом апеляційної інстанції формальних процесуальних порушень, і не спростовують правильність висновків суд апеляційної інстанції по суті. Оскільки Управління Державної міграційної служби України у Київській області не було залучено до участі у справі судом першої інстанції, апеляційний суд обгрунтовано поновив строк на апеляційне оскарження та відкрив апеляційне провадження.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд повно та всебічно зʼясував обставини, що мають значення для справи та правильно виходив з того, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин, викладених заявником у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, щоОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Цаккар Мартунінського району Вірменської РСР.
Згідно з довідкою Посольства Республіка Вірменія від 18 лютого 2014 року
№ К-98, Указом Президента Республіки Вірменія № 22-А від 04 лютого 2014 року припинено громадянство Республіки Вірменія, ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
27 листопада 2014 року ОСОБА_1 видано посвідку № НОМЕР_1 на постійне проживання в Україні.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.