Постанова
Іменем України
17 січня 2020 року
м. Київ
справа № 638/11414/18
провадження № 61-2685св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Прокуратура Харківської області, Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2018 року у складі судді Цвірюка Д. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 17 січня 2019 року у складі колегії суддів: Колтунової А. І., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 05 грудня 2017 року вона звернулася до Прокуратури Харківської області із заявою про кримінальне правопорушення, вчинене слідчим Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_2, при умисно допущеній бездіяльності та тривалій імітації досудового розслідування у кримінальному провадженню № 1201222048000010, та про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР).
Прокуратурою Харківської області вказані відомості до ЄРДР у встановлений законодавством строк внесені не були, у зв`язку з чим ОСОБА_1 оскаржила вказану бездіяльність до слідчого судді.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 січня 2018 року її скаргу задоволено та зобов`язано Прокуратуру Харківської протягом 24 годин внести відомості до ЄРДР за її заявою від 05 грудня 2017 року.
Вказані відомості внесені до ЄРДР лише 13 лютого 2018 року за № 42018220000000219. У подальшому у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42018220000000219, 21 березня 2018 року слідчим винесено постанову про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілою, яка 14 травня 2018 року скасована слідчим суддею. Також слідчим 29 травня 2018 року винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42018220000000219, яка 27 липня 2018 року також скасована слідчим суддею.
Таким чином, посадові особи прокуратури протягом тривалого часу вчиняли умисну протиправну бездіяльність та злісно не виконували вимоги чинного законодавства України. Вказаними незаконними діями та бездіяльністю посадові особи прокуратури спричинили їй моральну шкоду, оскільки вона вимушена звертатися до суду, порушено її психологічне благополуччя, вона позбавлена відчуття безпеки, правової стабільності, верховенства права, права на доступ до правосуддя, вона втратила віру у законність та справедливість влади. Згідно з висновком спеціаліста-психолога від 07 серпня 2018 року тривала бездіяльність посадових осіб прокуратури при імітації розслідування є психотравмуючою для неї, розмір компенсації спричиненої їй моральної шкоди дорівнює 3 000 000,00 грн.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила суд стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на її користь 3 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, спричиненої їй посадовими особами прокуратури у результаті імітації досудового розслідування, прийняття незаконних рішень та протиправної тривалої бездіяльності.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного суду від 17 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2018 року залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що відносини, які склались між ОСОБА_1 та прокуратурою, врегульовані кримінальним процесуальним законодавством та не є підставою для відшкодування моральної шкоди. Реалізація ОСОБА_1 свого процесуального права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого під час досудового розслідування, не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, а сам факт скасування постанов Прокуратури Харківської області не свідчить про протиправність дій прокуратури та завдання такими діями ОСОБА_1 моральної шкоди. ОСОБА_1 не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження спричинення їй моральної шкоди.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У січні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 січня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено неправомірну бездіяльність посадових осіб Прокуратури Харківської області, що є підставою для відшкодування завданої позивачу моральної шкоди. Суди попередніх інстанцій проігнорували практику Європейського суду з прав людини, практику Верховного Суду у цій категорії справ.
У березні 2019 року від Прокуратури Харківської області надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, уякому заявник просить відхилити указану касаційну скаргу та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, зводиться до незгоди заявника із встановленими судами обставинами та не підлягає задоволенню.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню із таких підстав.
Встановлені судами обставини
05 грудня 2017 року ОСОБА_1 спільно із ОСОБА_4 звернулася до Прокуратури Харківської області із заявою про злочин, вчинений слідчим Шевченківського відділу поліції Головного управління національної поліції в Харківській області ОСОБА_2 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 1201222048000010, в якій просила внести відповідні відомості до ЄРДР.
Листом Прокуратури Харківської області від 07 грудня 2017 року № 15/3-76-15 ОСОБА_1 повідомлено про відсутність підстав для внесення відомостей до ЄРДР на підставі заяви від 05 грудня 2017 року.
Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 січня 2018 року скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 задоволено та зобов`язано компетентних осіб Прокуратури Харківської області внести відповідні відомості до ЄРДР за заявою від 05 грудня 2017 року.
Прокуратура Харківської області листом від 13 лютого 2018 року № 15/3-76-15 повідомила ОСОБА_1 та ОСОБА_4, що 13 лютого 2018 року внесені відомості до ЄРДР на підставі ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 січня 2018 року, яка надійшла 12 лютого 2018 року.
21 березня 2018 року старшим слідчим Прокуратури Харківської області винесено постанову про відмову у визнанні ОСОБА_4 потерпілим у кримінальному провадженні № 42018220000000219, про що ОСОБА_4 повідомлено листом № 17/2-219-18 від 22 березня 2018 року.
Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 травня 2018 року скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 задоволено, скасовано постанову слідчого від 21 березня 2018 року про відмову у визнанні потерпілим та зобов`язано слідчого прокуратури Харківської області вручити ОСОБА_4 та ОСОБА_1 пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого у кримінальному провадженні № 42018220000000219.
29 травня 2018 року старшим слідчим Прокуратури Харківської області винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42018220000000219.
Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27 липня 2018 року скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 задоволено, скасовано постанову старшого слідчого Прокуратури Харківської області від 29 травня 2018 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 13 лютого 2018 року за № 42018220000000219.
Нормативно-правове обґрунтування
Згідно з статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.