Постанова
Іменем України
20 січня 2020 року
м. Київ
справа № 372/2091/15-ц
провадження № 61-20233св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,
учасники справи:
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Обухівського районного суду Київської області
від 28 травня 2019 року у складі судді Тихановського О. Б. та постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Савченка С. І., Верланова С. М., Мережко М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 29 червня 2006 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредитні кошти на придбання квартири у розмірі 55 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % строком до 29 червня 2021 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань, 29 червня 2006 року
між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 й ОСОБА_3 укладені договори поруки, відповідно до умов яких останні зобов`язалися відповідати перед банком за виконання позичальником зобов`язань щодо повернення кредиту в повному обсязі.
У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, станом на 03 квітня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 236 871,47 доларів США, з яких: тіло кредиту - 53 844,51 долари США; проценти -
57 838,17 доларів США, комісія - 13 860 доларів США, пеня -
111 328,79 доларів США, яку ПАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь банку.
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк", треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про захист прав споживачів, визнання кредитного договору, договорів поруки та договору іпотеки недійсним.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що при укладенні кредитного і іпотечного договорів банк фактично увів ОСОБА_1 в оману, зокрема, не була проведена переддоговірна робота, а саме: останній не була надана вся інформація про кредит та умови договору, у кредитному договорі відсутня сукупна вартість кредиту, не вказана вартість всіх послуг, встановлено непропорційну суму пені, визначено можливість притягнення позивача до подвійної відповідальності, невідповідність умов про винагороду банку, порушення банківської таємниці, невідповідність суми щомісячного платежу та розміру процентної ставки умовам кредитного договору, невиконання банком умов в частині видачі готівки з каси банку в іноземній валюті при відсутності договору про відкриття та обслуговування банківського рахунку в іноземній валюті для фізичних осіб.
Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд визнати недійним з моменту укладення кредитний договір від 29 червня 2006 року, укладений між ПАТ КБ "ПрвиатБанк" та ОСОБА_1, договір іпотеки від 09 червня
2006 року, укладений між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, договори поруки від 29 червня 2006 року, укладені між ПАТ КБ "ПриватБанк", ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області віл 07 лютого
2019 року зустрічніпозовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання договорів поруки недійсними залишено без розгляду.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 28 травня
2019 року у задоволенні первісного позову ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про захист прав споживачів, визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 травня 2019 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредиту шляхом внесення щомісячних платежів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, що, у свою чергу, свідчить про порушення прав кредитора. Водночас порушені права ПАТ КБ "ПриватБанк" захисту не підлягають у зв`язку із пропуском банком встановленого законом строку звернення до суду за захистом свого права.
Разом з тим, позивач за зустрічним позовом не навела належних та допустимих доказів для визнання кредитного договору, укладеного між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 та похідного договору іпотеки недійсними, у зв`язку з чим підстави для задоволення зустрічного позову відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні первісного позову і ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову до апеляційного суду не оскаржувалось, тому перегляду в касаційному порядку на підлягає.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно не з`ясували всі обставини справи на підставі доданих доказів, а саме не встановили, коли та ким було направлено лист ПАТ КБ "ПриватБанк" від 09 вересня 2010 року з вимогою про дострокове повернення кредиту.
Доводи інших учасників справи
У січні 2020 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 29 червня 2006 року між ПАТ КБ "ПриватБанк"
та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредитні кошти на придбання квартири у розмірі
55 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом
у розмірі 12 % строком до 29 червня 2021 року.
Відповідно до пункту 2.3.3 (а) кредитного договору сторони домовилися, що позивач на власний розсуд має право змінити умови договору - вимагати від відповідача дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісії й відсотків за його користування, виконання інших обов`язків за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення. При цьому, згідно зі статтями 212, 611, 651 ЦК України, щодо зобов`язань, строк виконання якого не настав, вважається що строк настав у зазначеному в повідомленні дату. На цю дату відповідач зобов`язується повернути позивачу суму кредиту в повному обсязі, винагороду й відсотки за фактичний строк його користування, у повному обсязі виконати інші зобов`язання за договором.
Отже, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов`язання, тобто строку виконання зобов`язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.
З метою забезпечення виконання зобов`язань, 29 червня 2006 року
між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 й ОСОБА_3 укладені договори поруки, відповідно до умов яких останні зобов`язалися відповідати перед банком за виконання позичальником зобов`язань щодо повернення кредиту в повному обсязі.
У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, станом
на 03 квітня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі
236 871,47 доларів США, з яких: тіло кредиту - 53 844,51 долари США; проценти - 57 838,17 доларів США, комісія - 13 860 доларів США, пеня - 111 328,79 доларів США.
У зв`язку з порушенням відповідачем виконання зобов`язання за кредитним договором позивач використав право достроково вимагати з позичальника повернення заборгованості за кредитним договором, надіславши
09 вересня 2010 року вимогу відповідачу про дострокове повернення всієї суми кредиту, а також процентів, комісії та штрафних санкцій, нарахованої на день повернення кредиту в тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги.
Отже, пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про негайне повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня після одержання такої вимоги.
24 вересня 2015 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про застосування строків позовної давності, в якій просила застосувати позовну давність до позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення неустойки (штрафу, пені, комісії) з відповідачів.
Заперечуючи проти позову банку, 05 квітня 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у відзиві на позов просили застосувати позовну давність до вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором та неустойки (штрафу, пені, комісії) з відповідачів.
17 вересня 2018 року відповідачі за первісним позовом подали до суду заяву про застосування строку позовної давності, в якій просили застосувати позовну давність до вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором та відмовити у задоволенні позову банку у зв`язку з пропущенням строку позовної давності.
Також, суди встановили, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10 грудня 2018 року, яке набрало законної сили,
у справі № 372/3916/17 позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ПАТ КБ "ПриватБанк", третя особа - ОСОБА_1, про визнання договорів поруки припиненими, задоволено. Визнано поруку за договором, укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ КБ "ПриватБанк" 29 червня
2006 року, припиненою. Визнано поруку за договором, укладеним між ОСОБА_3 та ПАТ КБ "ПриватБанк" 29 червня 2006 року, припиненою.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.