Постанова
Іменем України
16 січня 2020 року
м. Київ
справа № 761/45701/16-ц
провадження № 61-11280св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 червня 2017 року в складі судді Осаулова А. А. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва
від 13 листопада 2017 року в складі колегії суддів: Волошиної В. М.,
Слюсар Т. А., Панченка М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовна заява мотивована тим, що 19 лютого 2015 року між сторонами укладено договір про надання безпроцентної позики, відповідно до умов якого відповідач отримав у борг грошові кошти у розмірі 350 000 дол. США, які зобов`язався повертати частинами, щомісячно, починаючи з 05 березня 2015 року.
Відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував,
з червня 2015 року припинив здійснювати погашення заборгованості. Заборгованість за договором позики становить 347 035, 23 дол. США
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 347 035,23 дол. США, що еквівалентно 9 406 632,83 грн з розрахунку 1 дол. США = 27,1027 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 12 червня
2017 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором позики від 19 лютого 2015 року у розмірі суми основної заборгованості - 347 035,23 дол. США, що згідно курсу Національного банку України (далі - НБУ) станом на 12 червня 2017 року становить кошти у розмірі
9 066 211,75 грн, та судовий збір - 6 890 грн, а всього кошти у розмірі -
9 073 101,75 грн.
У задоволенні решти позовних відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між сторонами в належній формі укладено договір позики, проте відповідач порушив свої зобов?язання щодо щомісячного повернення грошових коштів, тому позивач відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України має право достроково стягнути частину позики, що залишилася.
Вчинена сторонами письмова форма договору позики є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Своїми підписами сторони засвідчили, що їх волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі, умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 13 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що умовами договору позики підтверджено, що позика передається позикодавцем (позивачем) позичальнику (відповідачу) безпосередньо при підписанні цього договору готівкою. Підписанням цього договору позичальник підтвердив факт одержання ним від позикодавця позики в розмірі, зазначеному в пункті 1 договору. Сторони засвідчили про те, що належним чином підписаний договір є доказом передання грошей від позикодавця до позичальника.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, справу передати на новий розгляд до місцевого суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що 01 січня 2012 року між
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено два договори позики, відповідно до яких останній отримав у борг 360 000 дол. США та 240 000 дол. США.
У подальшому ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами позики від 01 січня 2012 року, за результатом розгляду якого було порушено провадження у справі
№ 761/36085/14-ц, під час розгляду якої сторони домовилися у позасудовому порядку вирішити спір, тому вони 19 лютого 2015 року підписали інші договори позики, зокрема договір позики, який і є предметом розгляду у цій справі. За заявою ОСОБА_2 провадження у справі № 761/36085/14-ц закрито.
Загальна сума грошових зобов`язань відповідача перед позивачем мала б становити 1 290 000 дол. США. Однак, позивачем заявлено вимоги про стягнення лише частини коштів, що свідчить про невідповідність його позиції, викладеній в позовній заяві, дійсним обставинам справи.
Волевиявлення сторін під час підписання договору від 19 лютого 2015 року про надання позики не було спрямоване на укладення договору позики відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України. Підписання договору стало результатом переговорів між сторонами з метою досудового врегулювання спору та підставою закриття провадження у справі № 761/36085/14-ц.
Наявність у матеріалах справи підписаного сторонами примірнику договору про надання позики від 19 лютого 2015 року свідчить лише про досягнення попередньої домовленості між позивачем та відповідачем та не є беззаперечним доказом отримання грошових коштів за договором. Кошти за договором позики не були передані ОСОБА_2 .
Доводи інших учасників справи
У травні 2018 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що між сторонами у належній формі підписано договір позики від 19 лютого 2015 року, відповідач отримав кошти за цим правочином, про що засвідчив власним підписом, та зобов`язався повертати борг
частинами - щомісячними платежами. З червня 2015 року ОСОБА_2 припинив виконання умов договору позики, щомісячні платежі не сплачував.
Предметом розгляду в цій справі є стягнення заборгованості саме за договором позики від 19 лютого 2015 року. Укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 інших правочинів, які є самостійними зобов`язаннями, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову у цій справі.
Умовами договору позики від 19 лютого 2015 року підтверджено, що позичальник отримав готівкою кошти за цим правочином, а також визначено порядок повернення цих коштів. Своїми підписами сторони засвідчили, що їх волевиявлення є вільним і відповідає їх внутрішній волі, умови договору зрозумілі та відповідають реальній домовленості сторін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
06 червня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 19 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 укладено договір про надання безпроцентної позики, відповідно до умов якого відповідач отримав від позивача грошові кошти
у розмірі 350 000 дол. США, що еквівалентно 9 848 877,12 грн, виходячи з офіційного курсу НБУ (1 дол. США - 27,357992 грн). Відповідач зобов`язався повернути грошові кошти у визначений цим договором строк
(пункт 1 договору).
Пунктом 2 договору позики визначено, що позика передається позикодавцем (позивачем) позичальнику (відповідачу) безпосередньо при підписанні цього договору готівкою.
Підписанням цього договору позичальник підтверджує факт одержання ним від позикодавця позики в розмірі, зазначеному в пункті 1 договору. Сторони свідчать про те, що належним чином підписаний договір є доказом передання грошей від позикодавця до позичальника (пункти 2.1, 2.2 договору).
Позика за договором позики є безпроцентною. Відсотки за договором не нараховуються і не сплачуються (пункт 3 договору).
Відповідно до пункту 5 договору позики сторони домовились, що позичальник розпочне повернення позики з 05 березня 2015 року і продовжує повертати її щомісячними платежами шляхом передачі коштів позикодавцю у гривнях, в сумі, еквівалентній сумі погашення позики в доларах США, виходячи з середнього готівкового курсу продажу долара США у м. Києві, встановленого станом на відповідний календарний день, в якому здійснюється повернення позики, яка зазначена в графіку погашення позики, викладеного у додатку № 1, який є невід`ємною частиною цього договору.
Згідно з пунктом 5.1 договору позики повернення позики має відбуватися не пізніше 5 числа кожного календарного місяця. Позичальник зобов`язався повернути всю позику не пізніше ніж до 05 лютого 2022 року (пункт 6 договору).
У разі неможливості повернення позики (її частини) в строк, передбачений пунктом 5.1 цього договору, позичальник зобов`язаний заздалегідь письмово повідомити про це позикодавця, зазначивши дату, до якої має намір виконати зобов`язання з повернення позики (її частини). Але у будь-якому випадку, цей строк не може перевищувати термін повернення позики, зазначений в (пункті 5.3 Договору).