Постанова
Іменем України
15 січня 2020 року
м. Київ
справа № 366/3969/17-ц
провадження № 61-48904св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
Усика Г. І., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Приходька К. П., Ігнатченко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У грудні 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 21 січня 2013 року між ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), та ОСОБА_1 укладений кредитний договір б/н, згідно з яким відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 300,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою та тарифами банку, складає між нею та банком договір.
Відповідач належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконувала, внаслідок чого станом на 31 жовтня 2017 року має заборгованість у розмірі
61 828,03 грн, яка складається із: 3 582,57 грн - тіло кредиту; 51 704,89 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 3 120,19 грн - заборгованість за пенею та комісією.
Посилаючись на вказані обставини, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з відповідача на свою користь зазначену заборгованість за кредитним договором
від 21 січня 2013 року б/н.
Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 14 червня 2018 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 21 січня 2013 року б/н у розмірі 6 702,76 грн, яка складається із: 3 582,57 грн - заборгованість за кредитом, 3 120,19 грн - заборгованість за пенею та комісією. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення мотивоване тим, що відповідач порушила взяті на себе зобов`язання щодо погашення отриманого кредиту у передбачені договором строки внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача. Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за процентами, суд виходив із недоведеності вимог у цій частині.
Постановою Київського апеляційного суду від 08 листопада 2018 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Рішення Іванківського районного суду Київської області від 14 червня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про залишення позову ПАТ КБ "ПриватБанк" без задоволення.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що позивач пропустив визначений законом строк позовної давності.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У грудні 2018 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2018 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не звернув уваги на строк дії картки та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог банку у зв`язку з пропуском строку позовної давності. Крім того, не взяв до уваги усталену судову практику в аналогічних справах, а саме: постанову Верховного Суду України від 19 березня 2014 року № 6-14цс14 та постанову Верховного Суду
від 01 березня 2018 року у справі № 591/8058/15-ц, чим порушив формування єдиної правозастосовчої практики.
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у малозначній справі у зв`язку із наявністю підстав, передбачених підпунктом "а" пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та витребувано матеріали указаної справи.
Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргуАТ КБ "ПриватБанк".
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
21 січня 2013 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір б/н, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 300,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Указаним договором передбачено, що клієнт ознайомлений та погоджується з Умовами і правилами надання банківських послуг, правилами користування платіжною картою, а також тарифами банку, які надані їй для ознайомлення у письмовому вигляді.
Відповідно до положення пунктів 2.1.1.5.5, 2.1.1.5.6, 2.1.1.5.7 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів у межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, а у разі невиконання зобов`язань за договором на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.
Для виконання послуг банк відкриває клієнту картковий рахунок, видає клієнту картки, їх вид та строк дії визначений у заяві та в пам`ятці клієнта.
У пункті 1.1.2.5 Умов та правил надання банківських послуг зазначено, що позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Позивач свої зобов`язання за договором виконав, а відповідач на порушення умов договору належним чином зобов`язання за договором не виконує, в результаті чого станом на 31 жовтня 2017 року позивачем нарахована заборгованість у загальному розмірі 61 828,03 грн, із яких: тіло кредиту - 3 582,57 грн; відсотки за користування кредитом - 51 704,89 грн; заборгованість за пенею та комісією - 3 120,19 грн; штраф (фіксована частина) - 500,00 грн; штраф (процента складова) - 2 920,38 грн.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок неналежного виконання позичальником умов кредитного договору утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню в частині доведених вимог.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивував своє рішення тим, що позивач, звернувшись до суду 19 грудня 2017 року пропустив позовну давність, при цьому строк звернення з позовом апеляційний суд обрахував із листопада 2013 року, вважаючи, що позичальник мала здійснити платежі за кредитним договором у листопаді 2013 року.
Верховний Суд не погоджується у повній мірі з такими висновками судів з огляду на таке.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.