Постанова
Іменем України
16 січня 2020 року
м. Київ
справа № 709/323/17
провадження № 61-10398св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2017 року в складі судді Чубая В. В. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 19 грудня 2017 року в складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Василенко Л. І., Фетісової Т. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі -
ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг") про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, спричиненим дорожньо-транспортною пригодою (далі - ДТП).
Позовна заява мотивована тим, що 22 лютого 1999 року відбулася ДТП за участі автомобіля Nissan, під керуванням ОСОБА_2, пасажиром якого був позивач, та автомобіля Peugeot, під керуванням ОСОБА_3, який належав Відкритому акціонерному товариству "Криворіжсталь" (далі -
ВАТ "Криворіжсталь"), правонаступником якого є ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг".
Внаслідок указаної ДТП позивач отримав тілесні ушкодження. ВисновкамиМедико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) від 18 серпня 1999 року ОСОБА_1 була встановлена друга група інвалідності, 20 вересня 2000 року підтверджено другу групу інвалідності, 01 вересня 2006 року встановлено третю групу інвалідності, а з 01 серпня 2013 року встановлено другу групу інвалідності безтерміново.
Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 червня 2000 року встановлено вину
ВАТ "Криворіжсталь" у завданні тілесних ушкоджень позивачу.
У подальшому судовими рішеннями стягнуто з відповідача на користь позивача грошові суми щомісячно у рахунок відшкодування втраченого заробітку за період з 18 серпня до 01 вересня 2000 року, з 01 вересня
2000 року до 01 серпня 2003 року.
На підставі висновку Обласного комунального закладу "Бюро судово-медичної експертизи" (м. Дніпропетровськ) від 17 вересня 2009 року, яким позивачу встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі
30 %, ухвалено рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 липня 2010 року, яким стягнуто з відповідача по 1 073,90 грн щомісячно з 01 лютого 2010 року в рахунок відшкодування втраченого заробітку.
Висновком судово-медичної експертизи від 06 серпня 2014 року встановлено 60 % втрати професійної працездатності та визначено потребу в санаторному лікуванні.
Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 22 вересня
2014 року відкореговано розмір щомісячних виплат з урахуванням збільшення відсотку втрати професійної працездатності з 30 % до 60 % та стягнуто з відповідача по 3 011,34 грн щомісячно з 01 серпня 2014 року.
Позивач зазначав, що вимоги про перерахунок сум щомісячних платежів, раніше визначених судом, підлягають до задоволення за час, що не перевищує трьох років.
Вказував, що відповідач повинен був відшкодувати позивачу за період
з 01 вересня 2015 року до 01 лютого 2017 року в рахунок втраченого заробітку 64 182,88 грн, проте фактично сплатив лише 51 192,78 грн, тому заборгованість, що підлягає стягненню з відповідача, становить
12 990,10 грн. При цьому відшкодування втраченого заробітку з 01 січня
2017 року має становити 7 903,92 грн.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив стягнути з ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" 12 990,10 грн у рахунок не нарахованих і невиплачених сум
у відшкодування втраченого заробітку за період з 01 вересня 2015 року
до 01 лютого 2017 року та стягувати по 7 903,92 грн щомісячно у рахунок відшкодування втраченого заробітку внаслідок каліцтва, починаючи
з 01 лютого 2017 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2017 року позов задоволено.
Стягнуто з ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь ОСОБА_1
12 990,10 грн відшкодування втраченого заробітку за період з 01 вересня 2015 року до 01 лютого 2017 року.
Стягнуто з ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь ОСОБА_1
7 903,92 грн відшкодування втраченого заробітку внаслідок каліцтва щомісячно, починаючи з 01 лютого 2017 року.
Стягнуто з ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" судовий збір на користь держави у розмірі 1 280 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з урахуванням росту мінімальної заробітної плати, відповідно до вимог частини другої
статті 1208 ЦК України позивач мав отримувати з кожним підвищенням мінімальної заробітної плати збільшену суму відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва.
Враховуючи коефіцієнт підвищення мінімальної заробітної плати,
ОСОБА_1 не нараховано та не сплачено у рахунок відшкодування втраченого заробітку в період з 01 вересня 2015 року до 01 лютого 2017 року 12 990,10 грн.
Крім того, позивачем доведено ту обставину, що з 01 лютого 2017 року щомісячно на його користь із врахуванням коефіцієнту росту мінімальної заробітної плати підлягає стягнення відшкодування з відповідача втраченого заробітку внаслідок каліцтва у розмірі 7 903,92 грн.
Короткий зміст постанови суду першої інстанції
Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 19 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, підтверджено обов`язок відповідача щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, на користь позивача. Частиною другою статті 1208 ЦК України передбачено, що розмір відшкодування шкоди може бути збільшено за заявою потерпілого, тому рішення суду першої інстанції є законним і доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування чи зміни. Позовні вимоги ОСОБА_1 доведені належними та допустимими доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року до Верховного Суду,
ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що посилаючись на норми, якими передбачена можливість перерахунку та збільшення розміру витрат, позивач не заявляв вимоги перерахувати виплачені раніше суми чи збільшити їх розмір на майбутнє, а лише безпідставно просив стягнути та стягувати в подальшому з відповідача певні суми коштів, що свідчить про невірно обраний позивачем спосіб захисту.
Позивач обґрунтовував свої доводи (щодо розміру щомісячних виплат в рахунок відшкодування втраченого заробітку, а також щодо наявності заборгованості відповідача зі сплати таких виплат) збільшенням розміру мінімальної заробітної плати в той час, як розмір відшкодування йому вперше було визначено, виходячи з середньої заробітної плати згідно із займаною посадою на час завдання шкоди, а не з мінімальної заробітної плати.
Суди першої та апеляційної інстанцій критично сприйняли доводи відповідача та не встановили обставини, які мають значення для вирішення спору і не надали належну оцінку доказам відповідача, тому застосували норми матеріального права, які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин.
Доводи інших учасників справи
Інший учасник справи не скористався своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
05 червня 2019 року справу передано до Верховного Суду.
У червні 2018 року до касаційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про повернення касаційної скарги.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд під час вирішення заяви про повернення касаційної скарги
Заява ОСОБА_1 про повернення касаційної скарги обґрунтована тим, що адвокат Манелюк Д. В. не мав права підписувати та подавати касаційну скаргу в інтересах ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг".
Згідно з частиною четвертою статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Разом з тим, до касаційної скарги ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", яка підписана адвокатом Манелюком Д. В., додано договір про надання правової допомоги (юридичних послуг), укладений між вказаними вище особами, та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Отже, повноваження адвоката Манелюка Д. В. як представника
ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" підтверджені відповідно до вимог Закону
України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 9901/519/19 (провадження № 11-1118заі19) та постанові Верховного Суду від 27 грудня 2018 року у справі № 589/3937/17 (провадження № 61-11921св18).
На підставі викладеного заява ОСОБА_1 про повернення касаційної скарги задоволенню не підлягає.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 22 лютого 1999 року відбулася ДТП за участі автомобіля Nissan, під керуванням ОСОБА_2, пасажиром якого був позивач, та автомобіля Peugeot, під керуванням ОСОБА_3, який належав
ВАТ "Криворіжсталь", правонаступником якого є ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг".
Внаслідок вказаної ДТП ОСОБА_3 загинув, а ОСОБА_1 завдано тілесні ушкодження.
Висновком МСЕК від 18 серпня 1999 року ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності. Висновком МСЕК від 20 вересня 2000 року підтверджено другу групу інвалідності. Висновком МСЕК від 01 вересня 2006 року встановлено третю групу інвалідності, яка підтверджувалась кожного року. Висновком МСЕК від 01 серпня 2013 року позивачу встановлено другу групу інвалідності безтерміново.