Постанова
Іменем України
15 січня 2020 року
м. Київ
справа № 127/16726/17-ц
провадження № 61-39438св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
Усика Г. І., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Бєлая Оксана Миколаївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 лютого 2018 року у складі судді Антонюка В. В. та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 24 травня 2018 року у складі колегії суддів: Якименко М. М., Ковальчука О. В., Зайцева А. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлої О. М. про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зобов`язання вчинити певні дії.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 03 серпня 2007 року між нею та ПАТ КБ "ПриватБанк" для забезпечення виконання кредитного договору № VIW3GK05551543 укладений договір іпотеки, за умовами якого вона передала в іпотеку банку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 . У липні 2017 року вона отримала лист-претензію від ПАТ КБ "ПриватБанк" із якого дізналась, що 07 вересня 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" отримав у власність вказану квартиру, з вимогою про виселення, разом із усіма членами сім`ї та іншими мешканцями. До вказаного листа банк долучив інформаційні довідки з державних реєстрів, із яких вона дізналась, що квартира перереєстрована на відповідача на підставі рішення приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлої О. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 вересня 2016 року та запису про право власності на нерухоме майно від 07 вересня 2016 року, що внесені на підставі договору іпотеки. Вважає, що вона належним чином виконує свої зобов`язання за кредитним договором, згоди на відчуження майна не давала, натомість відповідачі своїми діями зі звернення стягнення на квартиру порушили її майнові права та чинне законодавство. Крім того, на правовідносини з відчуження спірної квартири поширюються норми Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", а тому відчуження квартири прямо заборонено вказаним Законом. Крім того, станом на дату переоформлення права власності, судом відмовлено у задоволенні позову ПАТ "КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 03 серпня 2007 року № VIW3GK05551543, у забезпечення виконання зобов`язання за яким укладений договір іпотеки.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 вересня 2016 року, запис про право власності від 07 вересня 2016 року на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1, за ПАТ КБ "Приватбанк", а також зобов`язати приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлу О. М. відновити відомості про державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_1 .
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 задавлено. Скасовано рішення приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлої О. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу) індексний номер 31333200 від 12 вересня 2016 року та запис про право власності 16329542 від 07 вересня 2016 року на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, за ПАТ КБ "Приватбанк". Зобов`язано приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлую О. М. відновити відомості про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, за ОСОБА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбулось із порушенням вимог статті 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" без згоди позивача, тобто під час дії мораторію, що вказує на порушення законних прав позивача з боку відповідачів.
Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 24 травня 2018 року рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог про зобов`язання приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлої О. М. відновити відомості про державну реєстрацію права власності на квартиру та в частині розподілу судових витрат, скасовано. У задоволенні позовних вимог про зобов`язання приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлої О. М. відновити відомості про державну реєстрацію права власності на квартиру, відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що кредит є споживчим, наданий в іноземній валюті, а отже, на спірні правовідносини поширюється дія Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". Матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 як власник житла надала згоду на примусове стягнення квартири, яка є предметом іпотеки. Пунктом 27 договору іпотеки, на який посилається банк в апеляційній скарзі не є згодою на примусове стягнення у розумінні статті 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбулось із порушенням вимог статті 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" без згоди позивача, тобто під час дії мораторію, що вказує на порушення законних прав позивача з боку відповідачів. Разом із тим висновок суду про зобов`язання приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлої О. М. відновити відомості про державну реєстрацію права власності на квартиру є помилковим, оскільки суд не той орган, до компетенції якого належить вирішення питання проведення державної реєстрації права власності, яке згідно із Законом України "Про нотаріат" та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, може здійснюватися лише нотаріус за заявою особи, оскільки вказаними нормами передбачено і інші підстави для відмови у вчиненні нотаріальної дії, які підлягають перевірці нотаріусом.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У липні 2018 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 24 травня 2018 року, в якій просить скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що оскільки Законом України "Про іпотеку" та умовами іпотечного договору передбачено право банку задовольнити свої вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки та такі положення є дійсними, тому банк діяв у межах чинного законодавства і у нотаріуса не було підстав для відмови у реєстрації права власності та скасування такої реєстрації. Дія Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" стосується лише стадії виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому, цей закон не регулює порядок вчинення реєстраційних дій державним реєстратором. Сама ж реєстраційна дія повністю відповідає чіткому алгоритму послідовних дій державного реєстратора визначених спеціальними нормативно-правовими актами.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Обставини встановлені судами
03 серпня 2007 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № VIW3GK05551543, відповідно до умов якого остання отримала від банку кредитні кошти у розмірі 31 200,00 дол. США.
Із метою забезпечення належного виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 03 серпня 2007 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки квартири, відповідно до умов якого позивач передала в іпотеку банку належну їй квартиру АДРЕСА_1 .
Пунктом 27 договору іпотеки від 03 серпня 2007 року визначено право іпотекодержателя, тобто ПАТ КБ "Приватбанк", на позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом переходу права власності або продажу предмета іпотеки будь-які особі та в будь-який спосіб, у тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу.
27 липня 2016 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернулось до ОСОБА_1 із листом-повідомленням № 967, зміст якого зводиться до того, що ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором № VIW3GK05551543, який вона належним чином не виконує, у зв`язку з чим банк має намір укласти від свого імені договір купівлі-продажу іпотечного майна, та повідомив про переважне право на укладення такого договору в якості покупця.
Цього ж дня банк направив на адресу позивача лист № 967/1 у якому відповідач вказав, що у разі несплати кредитного боргу в термін до 27 серпня 2016 року, він змушений буде звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі ПАТ КБ "Приватбанк" права власності на предмет іпотеки.
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, ОСОБА_1 отримала вказані листи банку 04 серпня 2016 року.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо квартири АДРЕСА_1, що убачається приватним нотаріусом Бєлою О. М. внесений запис № 16329542 про зміну права власності на вказану квартиру, відповідно до якого новим власником вказаного нерухомого майна стало ПАТ КБ "ПриватБанк". Вказаний запис внесений на підставі рішення приватного нотаріуса Бєлої О. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 вересня 2016 року № 31333200.
Задовольняючи позов у частині вимог ОСОБА_1 про скасування рішення приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлої О. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру АДРЕСА_1, за ПАТ КБ "Приватбанк", суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбулось із порушенням вимог статті 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" без згоди позивача, тобто під час дії мораторію, що вказує на порушення законних прав позивача з боку відповідачів.
Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до статті 1 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV "Про іпотеку" (далі - Закон № 898-IV) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону № 898-IV).
За приписами частини першої статті 35 Закону № 898-IV у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.