Постанова
Іменем України
15 січня 2020 року
м. Київ
справа № 750/3838/17-ц
провадження № 61-32547св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В., Сердюка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Деснянський відділ державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, Публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк", Департамент патрульної поліції України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 червня 2017 року в складі судді Карапута Л. В. та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 19 липня 2017 року в складі колегії суддів: Мамонової О. Є., Бобрової І. О., Шитченко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" про усунення перешкод у користуванні власністю.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 травня 2017 року до участі в справі в якості співвідповідача залучено Департамент патрульної поліції України.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що на виконанні Деснянського ВДВС Чернігівського МУЮ перебував виконавчий лист від 11 лютого 2011 року № 2-4921/10, виданий Деснянським районним судом м. Чернігова про солідарне стягнення з неї та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсиббанк" боргу за договором споживчого кредиту від 18 червня 2008 року № 11361344000 в сумі 1 166 742,68 грн.
Під час виконання вказаного виконавчого листа 05 квітня 2011 року головний державний виконавець Дмитрієв С. А. виніс постанову про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить позивачеві, в тому числі на належний їй автомобіль Chevrolet Evanda LF69Z, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .
25 жовтня 2011 року головний державний виконавець Дмитрієв С. А. виніс постанову, якою доручив співробітникам ДАІ м. Чернігова затримати вказаний автомобіль із подальшим поміщенням його на штрафний майданчик.
03 квітня 2013 року належний їй транспортний засіб автомобіль Chevrolet Evanda LF69Z, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 був тимчасово затриманий співробітниками ДАІ та поміщений на штрафний майданчик.
Не погоджуючись із діями співробітників ДАІ м. Чернігова, вона звернулася з відповідним позовом до Деснянського районного суду м. Чернігова про усунення перешкод у користуванні своєю власністю, а саме транспортним засобом Chevrolet Evanda LF69Z, 2005 року випуску, шляхом зобов`язання Управління ДАІ УМВС України в Чернігівській області повернути їй затриманий транспортний засіб.
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 серпня 2013 року позов задоволено. Усунуто перешкоди в користуванні ОСОБА_1 належним їй на праві власності автомобілем Chevrolet Evanda LF69Z, 2005 року випуску, шляхом зобов`язання Управління ДАІ УМВС України в Чернігівській області повернути їй затриманий транспортний засіб.
Разом із тим, 23 березня 2017 року належний їй автомобіль на підставі постанови головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби Дмитрієва С. А. від 25 жовтня 2011 року знову був зупинений та вилучений співробітниками патрульної служби м. Чернігова.
Згідно з відповіддю від 29 березня 2017 року, наданої Деснянським ВДВС м. Чернігів на її заяву, 20 листопада 2012 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 7 частини першої статті 47, статті 50 Закону України "Про виконавче провадження", а тому станом на 23 березня 2017 року виконавчі провадження щодо ОСОБА_1 не перебувають на виконанні у відділі.
Враховуючи наведене, позивач просила усунути перешкоди в користуванні її власністю, а саме транспортним засобом Chevrolet Evanda LF69Z, 2005 року випуску, чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 шляхом зобов`язання Головного управління Національної поліції в Чернігівській області повернути їй затриманий транспортний засіб.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 червня 2017 рокув задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що не скасовані та є чинними постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05 квітня 2011 року ВП № 25601037, а також постанова від 25 жовтня 2011 року № 402/13 про залучення співробітників ДАІ у м. Чернігові до участі у виконавчому провадженні та затримання автомобіля.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 19 липня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із наявності чинних постанов державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05 квітня 2011 року та про залучення співробітників ДАІ і затримання транспортного засобу від 25 жовтня 2011 року №402/13, на виконання яких діяли посадові особи Управління патрульної поліції у м. Чернігові.
Крім того, апеляційний суд посилався на те, що повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пункту 7 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачає скасування заходів примусового виконання, застосованих державним виконавцем (у тому числі й арешту майна та затримання транспортного засобу), а правовідносини щодо здійснення відповідних виконавчих дій не є предметом даного судового розгляду. Відсутність виконавчого листа на виконанні в органах державної виконавчої служби на час розгляду цієї справи не є безумовною підставою для задоволення позовних вимог.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 19 липня 2017 року, в якій просить скасувати вказані судові рішення та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що оскаржувані рішення ухвалені без урахування вимог статті 41 Конституції України, судами неправильно застосовано норми Закону України "Про виконавче провадження", оскільки виконавчого провадження на час розгляду справи не існувало та не існує.
Крім того, вона не оскаржує дії державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження, а звернулася до суду в порядку цивільного судочинства щодо усунення перешкод у здійсненні користування та розпорядження майном.
На сьогодні склалася правова колізія, оскільки державна виконавча служба нічого не може вчинити з належним їй транспортним засобом з тих причин, що не існує виконавчого провадження, в межах якого виносилися постанови про залучення співробітників ДАІ у м. Чернігові до участі у виконавчому провадженні та затримання автомобіля.
Також і Департамент патрульної поліції України не може передати належний їй транспортний засіб до Деснянського ВДВС Чернігівського МУЮ, оскільки виконавче провадження, в межах якого виносилися зазначені постанови, завершене в 2012 році, а в 2016 році вже знищено.
Надходження справи до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену цивільну справу передано Верховному Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року заяву судді Штелик С. П. про самовідвід задоволено, справу передано для проведення повторного автоматизованого розподілу.
Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року заяву судді Фаловської І. М. про самовідвід задоволено, справу передано для проведення повторного автоматизованого розподілу. Справу передано судді-доповідачу.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За частинами першою, третьою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Виклад фактичних обставин справи
Судом установлено, що постановою головного державного виконавця Деснянського відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції Дмитрієва С. А. від 05 квітня 2011 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1, заборонено здійснювати відчуження майна, яке належить боржнику в межах суми боргу 1 166 741,68 грн.
Постановою головного державного виконавця Деснянського відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції Дмитрієва С. А. від 25 жовтня 2011 року залучено співробітників ДАІ м. Чернігова до участі у виконавчому провадженні та затримання автомобіля Chevrolet Evanda LF69Z, 2005 року випуску, чорного кольору, № дв. C20SED127790, № куз. НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, з подальшим поміщенням автотранспорту на штрафний майданчик.