Постанова
Іменем України
15 січня 2020 року
м. Київ
справа №463/74/15-ц
провадження №61-41157св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Сімоненко В. М., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 27 листопада 2017 року у складі судді Гирич С. В. та постанову апеляційного суду Львівської області від 21 травня 2018 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2015 року публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просило стягнути з відповідачів на його користь в солідарному порядку заборгованість по кредитному договору у розмірі 4 457 052,45 грн, із яких: тіло кредиту - 2 122 539,65 грн; відсотки - 2 334 512,80 грн.
Позов мотивовано тим, що 19 червня 2007 року між ПАТ "Кредитпромбанк", правонаступником якого є ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 6 565 000 грн зі сплатою 17 % річних, та строком повернення 16 червня 2023 року.
Виконання позичальником зобов`язань за вказаним кредитним договором забезпечено окремими договорами поруки, укладеними 19 червня 2007 року між банком та ОСОБА_2, між банком та ПП "ТРАНСГАЛ".
27 вересня 2013 року між ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ПАТ "Кредитпромбанк" передало ПАТ "Дельта Банк" права вимоги за вказаним кредитним та забезпечувальними договорами.
Таким чином, ПАТ "Дельта Банк" набув права вимоги по даному кредитному договору і договорам поруки.
У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, утворилась заборгованість в розмірі 4 457 052,45 грн, з яких: тіло кредиту - 2 122 539,65 грн, відсотки - 2 334 512,80 грн, які банк просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 25 квітня 2017 року провадження у вказаній справі в частині позовних вимог про стягнення тіла кредиту у розмірі 2 122 539,65 грн та частини відсотків у розмірі 1 038 484,40 грн - закрито з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 205 ЦПК України (в редакції, чинній на момент прийняття процесуального рішення).
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 27 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Львівської області від 21 травня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що зазначена позивачем сума заборгованості є необґрунтованою і недоведеною. На підтвердження суми заборгованості позивачем не надано належних доказів, зокрема розрахунку заборгованості із зазначенням її розміру, способу та строків нарахування.
Позивач не підтвердив належними та допустимими доказами правильність нарахування зазначеної суми заборгованості, оскільки не надав суду першої інстанції, на його вимогу, розрахунку заборгованості із детальним зазначенням розміру щомісячних платежів, які підлягали до сплати відповідачем, розмір внесених відповідачем платежів на погашення кредиту, а також дату їх внесення, що викликало сумнів щодо належності вказаного доказу.
Крім того, рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 11 вересня 2012 року задоволено позов ПАТ "Кредитпромбанк" про стягнення заборгованості за кредитним договором від 19 червня 2007 року, укладеним між ПАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_1 та стягнуто заборгованість у розмірі 3 556 550,41 грн, що складається із заборгованості за кредитом 1 771 695 грн, простроченої заборгованості за кредитом 350 844,65 грн, простроченої заборгованості за нарахованими відсотками 1 038 484,4 грн, пені 395 526,36 грн.
Оскільки частина заявлених позивачем вимог, а саме тіло кредиту в розмірі 2 122 539,65 грн та відсотків в розмірі 1 038 484,4 грн були задоволенні вказаним судовим рішенням, суд, відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України, ухвалою від 25 квітня 2017 року закрив провадження у справі у цій частині.
Проте, з урахуванням закриття провадження в частині розміру заборгованості, суд не взяв до уваги наданий банком розрахунок, оскільки він належним чином не доводить наявність заборгованості та його розмір. Із вказаного розрахунку вбачається, що ним не враховується вже стягнута рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 11 вересня 2012 року сума заборгованість.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ПАТ "Дельта Банк", не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків, які були нараховані після ухвалення рішення від 11 вересня 2012 року про стягнення заборгованості, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та задовольнити позов.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що, вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідно до пункту 4.3. кредитного договору, позичальник зобов`язується сплачувати банку нараховані проценти за користування кредитами щомісяця до 10-ого числа включно кожного календарного місяця, наступного за звітним, а також в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитами шляхом внесення готівкою або шляхом безготівкового перерахування грошових коштів зі свого поточного/карткового рахунку на рахунок, вказаний в п.2.5 даного кредитного договору, або на умовах, передбачених п.2.9. даного договору.
Датою сплати заборгованості за процентами є день зарахування коштів на рахунок, вказаний у пункті 2.5. даного кредитного договору.
Відповідно до пункту 5.3 кредитного договору, при розрахунку процентів враховується фактична кількість днів в розрахунковому періоді та році, якщо кредити надані у національній валюті України, або фактична кількість днів в розрахунковому періоді та 360 днів у році, якщо кредити надані у доларах США або євро. При розрахунку процентів враховується перший день та не враховується останній день користування кредитами.
Згідно пункту 6.2. кредитного договору, у разі недотримання позичальником умов відповідного кредитного договору, банк має право вимагати дострокового його розірвання, припинення надання кредитів в рамках кредитної лінії, повернення одержаних кредитів, сплати нарахованих процентів за користування ними, відшкодування збитків, заподіяних банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов відповідного кредитного договору.
Відповідальність поручителя настає у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобов`язань за договором. Поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність, а поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.
Заявник вказує на те, що копія кредитного договору, в якому зазначені всі зобов`язання була надана суду першої інстанції. Також був наданий розрахунок заборгованості, в якому у 10 та 11 стовбці вказані сплачена сума по тілу кредиту та відсотках. Розрахунок заборгованості є розширеним та в ньому вказано нарахована і сплачена заборгованість за кожен місяць.
Також посилається на те, що хоча рішення про стягнення заборгованості на користь ПАТ "Кредитпромбанк" було винесено 11 вересня 2012 року АТ "Дельта Банк" довідався про нього лише під час розгляду справи по суті. При цьому, збільшення чи зменшення позовних вимог для позивача є правом, а не обов`язком. В розрахунку заборгованості вказувалась тільки нарахована і сплачена заборгованість, а рішення Личаківського районного суду м. Львова від 11 вересня 2012 року не було виконано, тобто кошти до банку на його виконання не надійшли та відповідачі не надали жодних доказів, які б підтверджували протилежне.
У касаційній скарзі АТ "Дельта Банк" вказує на те, що не оскаржувало ухвалу від 25 квітня 2017 року про закриття провадження у справі в частині сум, стягнутих наведеним вище судовим рішенням, а оскаржує судові рішення у цій справі лише в частині відсотків, які були нараховані після ухвалення рішення суду від 11 вересня 2012 року.
У порушення норм процесуального права суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки наявним у справі доказам та помилково ототожнюючи поняття збирання, витребування доказів та доказування з оцінкою доказів, фактично самоусунулись від виконання обов`язків, чим порушили норми процесуального права, обмежившись наданням неправильної оцінки лише одному доказу (розрахунку заборгованості), а інші докази не дослідили.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_1, заперечує проти доводів позивача та просить залишити ухвалені у справі рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
За змістом доводів касаційної скарги, заявник не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів процентів за користування кредитом, нарахованих після ухвалення рішення Личаківського районного суду м. Львова від 11 вересня 2012 року в іншій справі про стягнення заборгованості, у зв`язку з чим, Верховний Суд переглядає судові рішення в касаційному порядку саме у цій частині та не вдається до аналізу правильності висновків судів в іншій частині.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини, встановлені судами
19 червня 2007 року між ПАТ "Кредитпромбанк", правонаступником якого є ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 6 565 000 грн зі сплатою 17 % річних, на строк з 19 червня 2007 року по 16 червня 2023 року.
Виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором забезпечено порукою ОСОБА_2 та ПП "ТРАНСГАЛ", згідно з укладеними між ними і банком окремими договорами поруки від 19 червня 2007 року.
27 вересня 2013 року між ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ПАТ "Кредитпромбанк" передало ПАТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, зокрема щодо спірного договору, у зв`язку з чим ПАТ "Дельта Банк" набуло права вимоги по вказаному кредитному договору і договорами поруки.