Постанова
Іменем України
15 січня 2020 року
м. Київ
справа № 200/952/18
провадження № 61-14859св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді Литвиненка І. Ю., від 19 червня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С., від 17 липня 2019 року.
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона перебуває з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі з 25 листопада 1995 року. Від шлюбу сторони мають двох дітей, одна з яких є неповнолітньою - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом із матір`ю. Протягом останніх років сімейне життя між подружжям поступово погіршувалося, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. На даний час ведення спільного господарства та сумісне проживання припинено. Шлюб існує формально.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд розірвати шлюб та залишити неповнолітню дитину проживати разом з нею.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2018 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 Шлюб, укладений у відділі державної реєстрації актів громадського стану виконкому Бабушкінської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська, актовий запис № 1120, між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженим у м. Макіївці Донецької області, та ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженою у м. Дніпропетровську, - розірвано. Після розірвання шлюбу дошлюбне прізвище ОСОБА_1 - не відновлено. Після розірвання шлюбу неповнолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено проживати з матір`ю - ОСОБА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони не підтримують шлюбних відносин, проживають окремо, спільне господарство не ведуть, сторони мають різні погляди на сімейне життя, подальше збереження сім`ї є неможливим.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права.
При вирішенні справи місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим. Апеляційний суд не погодився із доводами апелянта про те, що місцевий суд фактично вирішив спір про місце проживання неповнолітньої дитини, оскільки вимоги про встановлення місця проживання неповнолітньої дитини позивачем не ставилось, а лише заявлялася вимога про залишення проживання неповнолітньої дочки сторін із матір`ю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У липні 2019 року ОСОБА_2 подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2019 року, а справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що місцевим та апеляційним судами повно і всебічно не з`ясовано обставини справи. Судом першої інстанції не було надано строк на примирення, фактично вирішено питання про визначення місця проживання дитини, незважаючи на те, що такої позовної заяви не заявлено. Крім того, не враховано, що під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини участь органу опіки та піклування є обов`язковою.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
30 серпня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
11 грудня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 25 листопада 1995 року уклали шлюб у відділі реєстрації актів громадського стану виконкому Бабушкінської районної Ради народних депутатів м. Дніпропетровська, актовий запис № 1120 (а.с. 14).
Від шлюбу мають двох дітей, одна з яких є неповнолітньою - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом із матір`ю.
Сторони не підтримують сімейно-шлюбних відносин. Майнового спору не мають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.