ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 646/4198/16-ц
провадження № 61-28571св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою її представником ОСОБА_2, на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 березня 2017 року, ухвалене у складі судді Сороки О. П., та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 7 червня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Пилипчук Н. П., Колтунової А. І., Кругової С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") про визнання кредитних договорів недійсними.
В обґрунтування позову зазначила, що 15 квітня 2008 року уклала із банком договір про надання споживчого кредиту № 11333983000 у формі кредитної лінії, що надається щорічно траншами у межах ліміту в сумі 1 612,62 гривень, на строк до 13 квітня 2029 року та договір про надання споживчого кредиту № 11333956000 на суму 55 000 доларів США на цей же строк.
При укладенні вказаних договорів їй не надано інформації про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість усіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань, пов`язаних із отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту.
Вважає умови кредитних договорів несправедливими і такими, що суперечать вимогам статті 203 ЦК України та Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки вони створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
За таких обставин ОСОБА_1 просила визнати недійсними договори про надання споживчого кредиту № 11333983000 і № 11333956000 від 15 квітня 2008 року.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 березня 2017 року ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними та їх відповідність вимогам Закону України "Про захист прав споживачів".
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 7 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 березня 2017 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просила рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 7 червня 2017 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням процесуального права.
Заявник зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу за її відсутності і за відсутності її представника, чим обмежив у реалізації процесуальних прав.
На думку заявника, суд першої інстанції не дослідив докази, які мають значення для справи, а саме договори про надання споживчого кредиту № 11333983000 і № 11333956000 від 15 квітня 2008 року та меморіальний ордер про отримання коштів.
Посилається на те, що суди не надали належної оцінки її доводам про несправедливість умов оспорюваних договорів, що має наслідком їх недійсність.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У 2018 році справу передано до Верховного Суду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 квітня 2008 року ОСОБА_1 уклала із ПАТ "УкрСиббанк" договір про надання споживчого кредиту № 11333956000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 55 000 доларів США на строк до 13 квітня 2029 року зі сплатою 12,5% річних за користування кредитом з можливістю щомісячного перегляду вказаної ставки.
Цього ж дня сторони уклали договір про надання споживчого кредиту № 11333983000 у формі кредитної лінії у межах однакового ліміту у сумі 1 612,62 гривень, що надається щорічними траншами, на строк до 13 квітня 2029 року зі сплатою 16% річних за користування кредитом з можливістю щомісячного перегляду вказаної ставки.
Факт отримання кредитних коштів підтверджується меморіальним ордером № 0604909147.
Згідно з пунктом 7.5 договору про надання споживчого кредиту № 11333956000 його підписанням позичальник підтверджує, що на дату укладення договору є клієнтом банку і ознайомлений з тарифами за розрахунково-касове обслуговування та тарифами банку, що викладені у додатку № 3 до договору.
У пункті 7.13 даного договору зазначено про домовленість сторін вважати, що, уклавши його, позичальник своїм підписом засвідчує факт та згоду з умовами договору, здатність їх виконувати, підтверджує свої права та обов`язки за цим договором і погоджується з ними. Також підтверджує, що умови договору йому цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього та засвідчує, що перед укладенням цього договору отримав від банку інформаційний лист згідно з вимогами законодавства України, зокрема, Закону України "Про захист прав споживачів".
Оцінивши зміст договору про надання споживчого кредиту № 11333956000, суди встановили, що він містить: мету надання кредиту (пункт 1.4); форми його забезпечення (пункт 2.1); розмір процентів за користування кредитом (пункт 1.2); суму кредиту (пункт 1.1); строк, на який надається кредит (пункт 1.2.2); детальний розпис загальної вартості платежів за договором, що включає суми платежів із повернення кредиту, процентів, комісійних винагород, інших супутніх платежів, у тому числі кількість платежів, їх частоту та обсяги, та розрахунок сукупної вартості кредиту і реальної процентної ставки (пункт 1.2.2, додаток 1 до договору - графік повернення кредиту та визначення сукупної вартості кредиту, додаток 3 до договору - тарифи банку); порядок дострокового повернення кредиту та його умови (розділ 6).
З договору про надання споживчого кредиту № 11333983000 суди встановили, що він містить: мету надання кредиту (пункт 1.6); форми його забезпечення (пункт 2.1); розмір процентів за користування кредитом (пункт 1.2); суму кредиту (пункт 1.1); строк, на який надається кредит (пункт 1.4); детальний розпис загальної вартості платежів за договором, що включає суми платежів із повернення кредиту, процентів, комісійних винагород, інших супутніх платежів, у тому числі кількість платежів, їх частоту та обсяги, і розрахунок сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки (пункт 1.4.2, додаток 3 до договору - графік повернення кредиту та визначення сукупної вартості кредиту); порядок дострокового повернення кредиту та його умови (пункт 6.2).
У пункті 7.2 даного договору зазначено, що позичальник підтверджує отримання від банку перед укладенням договору інформаційного листа згідно з вимогами законодавства України, зокрема, Закону України "Про захист прав споживачів".
Оцінивши зміст оспорюваних договорів, суди встановили, що з орієнтовною сукупною вартістю кредиту, строком його повернення, типом процентної ставки позивач ознайомлена з самого договору та графіку погашення кредиту. Інформація про переваги та недоліки запропонованих банком схем кредитування також була повідомлена ОСОБА_1, є загальнодоступною, містилась на офіційному сайті банку і на дошках оголошень у його приміщенні.
Відповідальність ПАТ "УкрСиббанк" перед позичальником визначена у пунктах 4.4 договорів, згідно з якими за порушення передбачених договорами умов надання кредиту банк несе відповідальність згідно з законодавством України.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.