ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 1522/21042/12
провадження № 61-28454св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_2,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2017 року, ухвалене у складі судді Чернявської Л. М., та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 10 жовтня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Сегеди С. М., Комлевої О. С., Кононенко Н. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначило, що 2 жовтня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Український промисловий банк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 402/ФКВІП-07, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 92 000 доларів США.
2 жовтня 2007 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір № 402/ZФКВІПI-07, предметом якого є двокімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 45,9 кв.м, житловою площею 29,1 кв.м.
Також, у забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором, між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 402/ZФПОР-07 від 2 жовтня 2007 року.
30 червня 2010 року між ТОВ "Український промисловий банк", ПAT "Дельта Банк" та Національним банком України (далі - НБУ) укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ "Український промисловий банк" на користь ПAT "Дельта Банк", внаслідок чого ПАТ "Дельта Банк" замінив ТОВ "Український промисловий банк" як кредитора у зобов`язаннях.
Вказало, що ОСОБА_3 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, платежі у рахунок погашення кредиту та нарахованих процентів не здійснює, у зв`язку із чим у позичальника утворилася заборгованість.
ПАТ "Дельта Банк", з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 3 344 820,80 грн, з яких: 93 744 долари США - заборгованість за кредитом, що згідно курсу НБУ складає 2 198 426,45 грн; 47 304,85 долари США - заборгованість за процентами за користування кредитом, що згідно курсу НБУ складає 1 109 364,16 грн; 37 030,19 грн - заборгованість за комісією.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Суди справу розглядали неодноразово.
Останнім рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2017 року у задоволені позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про зміну позивачем строку виконання зобов`язання і застосував до спірних правовідносин наслідки спливу позовної давності.
Суд виходив із того, що обчислення позовної давності для позивача має здійснюватися від дати звернення ТОВ "Український промисловий банк" з позовом, зокрема до ОСОБА_3, про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, тобто з 22 січня 2009 року.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" відхилено, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2017 року залишено без змін.
З висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погодився з огляду на те, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У жовтні 2017 року ПАТ "Дельта Банк" звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просило скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2017 рокута ухвалу апеляційного суду Одеської області від 10 жовтня 2017 рокуі ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції і ухвала апеляційного суду прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням процесуального права.
На думку заявника, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків, оскільки перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання основного зобов`язання - 1 жовтня 2022 року.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Провадження у суді касаційної інстанції
Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
У 2018 році справу передано до Верховного Суду.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що 2 жовтня 2007 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 402/ФКВІП-07, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 92 000 доларів США.
Пунктом 1.3 кредитного договору установлено кінцевий строк повернення кредиту - до 1 жовтня 2022 року.
Відповідно до пункту 4.2.5 кредитного договору позичальник зобов`язується достроково повністю повернути кредит, сплатити проценти за фактичний період користування кредитом, комісії, штрафні санкції (за наявності) та інші платежі за цим договором у разі настання будь-якого з випадків, передбачених пунктом 6.2 цього договору.
Згідно із пунктом 6.2 кредитного договору банк має право вимагати дострокового повного повернення кредиту, сплати процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених цим договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або його поручителями (заставодавцями, гарантами, поручителями, майновими поручителями) умов цього договору та/або договорів, укладених у забезпечення виконання позичальником зобов`язань за цим договором, а позичальник зобов`язаний протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання ним відповідної вимоги банку (а у випадку передбаченому пунктом 4.2.5 - не пізніше наступного робочого дня) повернути суму заборгованості за кредитом, що залишилась, сплатити проценти, комісії, штрафні санкції, інші платежі за цим договором, а також відшкодувати збитки, завдані банку.
Відповідно до умов пункту 6.3 кредитного договору у разі невиконання позичальником вимоги про дострокове виконання зобов`язань за цим договором у встановлений строк банк має право стягнути примусово, у тому числі шляхом звернення стягнення на заставлене майно, стягнення заборгованості з поручителів тощо, та/або шляхом договірного списання, всю заборгованість за цим договором.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 2 жовтня 2007 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір № 402/ZФКВІПI-07, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В. В., зареєстрований в реєстрі за № 14493, відповідно до умов якого предметом іпотеки є двокімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 45,9 кв.м, житловою площею 29,1 кв.м, яка належить іпотекодавцю, заставною вартістю 550 450 грн, що еквівалентно за курсом НБУ 109 000 доларам США.
Крім того, у забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором, між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 402/ZФПОР-07 від 2 жовтня 2007 року.
13 травня 2008 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_3 укладено додатковий договір № 1/402 про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 2 жовтня 2007 року, зареєстрований в реєстрі за № 14493, відповідно до умов якого іпотека за цим договором, зокрема, забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором № 402/ФКВ1П-07 від 2 жовтня 2007 року.
30 червня 2010 року між ТОВ "Український промисловий банк", ПAT "Дельта Банк" та НБУ укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ "Український промисловий банк" на користь ПAT "Дельта Банк", відповідно до умов пункту 4.1 якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором, ТОВ "Український промисловий банк" передав (відступив) ПАТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов`язань перед НБУ.
Відповідно до пункту 4.2 вказаного договору внаслідок передачі ТОВ "Український промисловий банк" на користь ПАТ "Дельта Банк" прав вимоги до боржників до ПАТ "Дельта Банк" перейшло право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами.
Також судами попередніх інстанцій установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2016 року провадження у частині позовних вимог до ОСОБА_2 закрито.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
За статтею 526 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.