ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 164/983/16-ц
провадження № 61-24811св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Волтар",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою його представником - адвокатом Вороб`єнко Надією Василівною, на рішення Маневицького районного суду Волинської області від 29 вересня 2016 року, ухвалене у складі судді Ониска Р. В., та рішення апеляційного суду Волинської області від 14 червня 2017 року, ухвалене колегією у складі суддів: Грушицького А. І., Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом, уточненим у травні 2016 року, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волтар" (далі - ТОВ "Волтар") про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначив, що 21 грудня 2015 року між ним і відповідачем укладено договір купівлі-продажу побутового товару - бойлера непрямого нагріву "Draziсе ОКСЕ 200 NTRR 2,2 кВт". Укладення договору відбулося за допомогою мережі Інтернет шляхом оформлення заявки на офіційному сайті товариства. На підтвердження прийняття замовлення позивачу у СМС-повідомленні надійшов його номер - 22345, а також він отримав реквізити рахунку, на які 22 грудня 2015 рок сплатив вартість товару у сумі 12 600 гривень.
Доставка товару здійснювалася логістичною компанією "Ін-Тайм"; після отримання СМС-повідомлення про надходження замовлення та прибуття до відділення кур`єрської служби доставки позивач з`ясував, що упаковка бойлера пошкоджена і він має істотні недоліки, а саме пошкоджена зовнішня конструкція, наявні тріщини та вм`ятини на корпусі.
ОСОБА_1 зазначає, що йому направлено не новий бойлер, а пошкоджений і повністю непридатний до використання товар, тому він відмовився від його отримання, про що у цей же день повідомив відповідача. У свою чергу ТОВ "Волтар" зобов`язався з`ясувати ситуацію у найкоротші строки, проте жодної відповіді він не отримав.
За таких обставин він звернувся до відповідача із електронним листом-вимогою, у відповідь на який йому зателефонував представник магазину і повідомив, що товариство грошові кошти за товар повертати не буде, як і не буде здійснювати обмін товару.
Після тривалих перемовин у лютому 2016 року ТОВ "Волтар" повернуло йому грошові кошти, сплачені за договором.
ОСОБА_1 вказує, що такі неправомірні дії відповідача завдали йому моральної шкоди, оскільки він вимушений докладати зусиль для повернення своїх грошових коштів і конфліктувати із представниками магазину, постійно думав про ситуацію, яка склалася, і про шляхи її вирішення. Крім того, його плани щодо облаштування власного житла порушені, оскільки він тривалий час позбавлений можливості використовувати бойлер за призначенням.
Посилаючись на зазначене, просив відшкодувати йому моральну шкоду, яку оцінює в 10 000 гривень, а також витрати на правову допомогу у сумі 3 307,20 гривень.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 29 вересня 2016 року ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено. Стягнено з позивача на користь ТОВ "Волтар" у відшкодування витрат на правову допомогу 3 423,60 гривень.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність визначених ЦК України і Законом України "Про захист прав споживача" правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди.
Рішенням апеляційного суду Волинської області від 14 червня 2017 року рішення Маневицького районного суду Волинської області від 29 вересня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_1 відшкодування витрат на правову допомогу скасовано. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди, суд апеляційної інстанції погодився із твердженням суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просив рішення Маневицького районного суду Волинської області від 29 вересня 2016 року та рішення апеляційного суду Волинської області від 14 червня 2017 року в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди скасувати і ухвалити у нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Заявник зазначає, що суди не надали належної оцінки неправомірним діям відповідача і не врахували, що такі дії завдали йому моральних страждань.
Вважає, що його право на відшкодування моральної шкоди закріплене у статті 23 ЦК України.
Доводів щодо незаконності рішення апеляційного суду в частині вирішення питання про відшкодування витрат на правову допомогу касаційна скарга не містить.
Позиція інших учасників справи
У серпні 2018 року ТОВ "Волтар" подало заперечення на касаційну скаргу, у яких послалося на безпідставність її доводів. Зазначило, що правові підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди відсутні.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У 2018 році справу передано до Верховного Суду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами встановлено, що 21 грудня 2015 року через мережу Інтернет на офіційному сайті ТОВ "Волтар" ОСОБА_1 замовив товар - бойлер непрямого нагріву "Draziсе ОКСЕ 200 NTRR 2,2 кВт".
Доставку товару здійснювала логістична служба "Ін-Тайм".
При огляді товару у відділенні служби доставки ОСОБА_1 виявив, що бойлер пошкоджений, тому відмовився отримувати товар, про що повідомив ТОВ "Волтар".
26 січня 2016 року позивач звернувся до ТОВ "Волтар" із листом-вимогою про повернення сплачених коштів або обмін товару.
25 лютого 2016 року ТОВ "Волтар" повернув ОСОБА_1 сплачені за товар грошові кошти.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.