ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 365/861/16-ц
провадження № 61-15651св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство "Калина",
відповідач - ОСОБА_1,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Калина" на рішення Згурівського районного суду Київської області від 13 квітня 2017 року, ухвалене у складі судді Хижного Р. В., та ухвалу апеляційного суду Київської області від 14 червня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Ігнатченко Н. В., Сушко Л. П., Фінагєєва В. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Калина" (далі - ПрАТ "Калина") звернулася з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, понесених при проведенні робіт з поліпшення земельної ділянки.
В обґрунтування позову зазначило, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,12 га із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Красненської сільської ради Згурівського району Київської області.
Протягом 2005-2015 років позивач користувався цією ділянкою відповідно до договору оренди землі від 18 вересня 2005 року.
Зазначена земельна ділянка використовувалась для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке має замкнутий цикл, і була задіяна у виробничій програмі ПрАТ "Калина", зокрема, до моменту закінчення оренди у листопаді 2015 року на ній проводились осінньо-польові роботи, у тому числі передпосівна обробка ґрунту під посів культур урожаю 2016 року (дискування). На відповідні роботи позивач витратив 3 110,80 гривень.
Так як після закінчення строку дії договору оренди земельну ділянку повернено ОСОБА_1 із поліпшеннями, які неможливо відокремити від неї, ПрАТ "Калина" просило стягнути з відповідача у відшкодування понесених витрат 3 110,80 гривень.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 13 квітня 2017 рокуПрАТ "Калина" у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач здійснив передпосівну обробку ґрунту під посів культур урожаю 2016 року (дискування) після закінчення строку дії договору оренди і без згоди чи відома власника земельної ділянки, тому правових підстав для відшкодування понесених витрат немає. Також суд дійшов висновку про недоведеність тверджень позивача щодо поліпшення земельної ділянки у порівнянні зі станом, який вона мала до передачі в оренду. Додатково суд послався на те, що ПрАТ "Калина", здійснюючи відповідні роботи з дискування, завершило цикл сільськогосподарських робіт сезону 2015 року, а не розпочало новий цикл сезону 2016 року.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 14 червня 2017 року апеляційну скаргу ПрАТ "Калина" відхилено, рішення Згурівського районного суду Київської області від 13 квітня 2017 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про відмову у відшкодуванні позивачу понесених витрат, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У червні 2017 року ПрАТ "Калина" звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просило рішення Згурівського районного суду Київської області від 13 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 14 червня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Заявник вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що здійснені у листопаді 2015 року роботи з обробки ґрунту під посів культур урожаю 2016 року (дискування) проведені після закінчення дії договору оренди землі від 18 вересня 2005 року, так як державна реєстрація договору відбулася у листопаді 2005 року і з цього часу розпочався перебіг десятирічного строку його дії.
Зазначає, що передпосівна обробка ґрунту призводить до поліпшень якісних характеристик земельної ділянки, тому відповідні витрати орендаря підлягають відшкодуванню власником земельної ділянки. На думку заявника, у даному випадку поліпшення також полягають у тому, що після повернення земельної ділянки відповідач отримав також незавершений цикл виробництва врожаю наступного року і вже не має необхідності проводити такі роботи самостійно.
Заявник вказує, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню статті 1212, 1213 ЦК України, так як ОСОБА_1 одночасно із поверненням земельної ділянки безпідставно набув проведені на ній сільськогосподарські роботи з підготовки до посіву наступного сезону.
Позиція інших учасників справи
У серпні 2017 року ОСОБА_1 подав заперечення на касаційну скаргу, у яких послався на безпідставність її доводів. Вказав, що статті 1212, 1213 ЦК України не врегульовують спірні правовідносини, які стосуються вимог позивача про компенсацію понесених у зв`язку з обробкою земельної ділянки витрат, а не повернення безпідставно набутого майна. ПрАТ "Калина" знало про закінчення строку дії договору оренди землі у 2015 році, тому у позивача узагалі не було правових підстав проводити відповідні заходи.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У 2018 році справу передано до Верховного Суду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами встановлено, що ОСОБА_1 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 № 246343 є власником земельної ділянки площею 4,12 га із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3221983000:04:009:0011, розташованої на території Красненської сільської ради Згурівського району Київської області.
18 вересня 2005 року між ОСОБА_1 та ЗАТ "Калина", правонаступником якого є ПрАТ "Калина", укладено договір оренди цієї земельної ділянки строком на десять років. Вказаний договір зареєстровано у Згурівському відділенні Київської регіональної філії № 12 Центру Державного земельного кадастру Державного комітету України по земельних ресурсах 1 листопада 2005 року за номером 04:05:027:00160.
До закінчення строку дії договору оренди землі, а саме у січні 2015 року, ОСОБА_1 повідомив ПрАТ "Калина" про відсутність наміру продовжувати цей договір. Після закінчення строку оренди земельна ділянка повернена власнику.
Також судамивстановлено, що у жовтні 2015 року позивачем проведено дискування земельних ділянок, входять до складу єдиного масиву поля 5/1-100, у тому числі і земельної ділянки відповідача, а також внесено мінеральні добрива.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).