ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 490/9543/13-ц
провадження № 61-27445св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк", ОСОБА_2,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк", поданою його представником Проніною Валерією Миколаївною, на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 квітня 2014 року, ухвалене у складі судді Гуденко О. А., та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 6 червня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Галущенка О. І., Локтіонової О. В., Самчишиної Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2013 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк") і ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним.
В обґрунтування позову зазначив, що 27 червня 2008 року між ОСОБА_2 і ПАТ АБ "Укргазбанк" укладено кредитний договір № 100, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 84 800 доларів США на строк до 27 червня 2030 року зі сплатою 13,8% річних за користування кредитом.
У цей же день у забезпечення виконання вказаного договору між ПАТ АБ "Укргазбанк", ОСОБА_2 і ОСОБА_1 укладено договір поруки. Позивач зазначає, що даний договір не підписував та про його існування не знав, незважаючи на те, що вказаний у ньому поручителем.
Вважає, що цей правочин не відповідає вимогам статей 203, 215 ЦК України, тому просив визнати договір поруки від 27 червня 2008 року, укладений від його імені із ПАТ АБ "Укргазбанк", недійсним.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 квітня 2014 року позов задоволено.
Визнано недійсним договір поруки від 27 червня 2008 року, укладений між ПАТ АБ "Укргазбанк", ОСОБА_2 і ОСОБА_1, у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 100 від 27 червня 2008 року.
Стягнено з ПАТ АБ "Укргазбанк" і ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування судового збору по 57,35 гривень з кожного.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності факту непідписання ОСОБА_1 оспорюваного договору, про що свідчить його перебування за межами України у відповідний день.
Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 6 червня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ АБ "Укргазбанк" відхилено, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 квітня 2014 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про недійсність оспорюваного договору, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У липні 2017 року ПАТ АБ "Укргазбанк" звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просило рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 6 червня 2017 року2014 року скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Заявник посилається на сплив позовної давності щодо вимог про визнання недійсним оспорюваного договору поруки.
Вважає, що суди не надали належної оцінки рішенню Суворовського районного суду м. Одеси від 27 січня 2011 року, залишеному без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20 грудня 2011 року, яким стягнено солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 100 від 27 червня 2008 року.
Зазначає, що наявні у справі висновки судової почеркознавчої експертизи не містять категоричних тверджень про виконання підпису на договорі поруки не ОСОБА_1, а іншою особою.
Вказує, що позивач ухилився від подання необхідних для проведення експертизи матеріалів, тому експерт не надав конкретних відповідей на поставлені питання, у зв`язку з чим за правилом статті 146 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, суди повинні відмовити у визнанні факту, щодо якого ОСОБА_1 просив призначити експертизу.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У 2018 році справу передано до Верховного Суду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами встановлено, що 27 червня 2008 року між ОСОБА_2 і ПАТ АБ "Укргазбанк" укладено кредитний договір № 100, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 84 800 доларів США на строк до 27 червня 2030 року зі сплатою 13,8% річних за користування кредитом.
У цей же день між ОСОБА_2 і ПАТ АБ "Укргазбанк" укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А. М. і зареєстрований у реєстрі за номером 11405, згідно з яким позичальник передала в іпотеку банку придбану за рахунок кредиту квартиру АДРЕСА_1 .
Також 27 червня 2008 року між ПАТ АБ "Укргазбанк", ОСОБА_2 і ОСОБА_1 укладено договір поруки, згідно з яким останній зобов`язався солідарно відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_2, що виникли з кредитного договору № 100.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 27 січня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20 грудня 2011 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року, стягненосолідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором № 100 в розмірі 92 963,63 доларів США і пеню в розмірі 13 475,72 гривень та у рахунок погашення цього боргу звернено стягнення на іпотечне майно - квартиру АДРЕСА_1 .
Також судами встановлено, що на підставі контракту № 8404 від 19 липня 2004 року ОСОБА_1 прийнятий на навчання до Військово-медичної академії ім. С. М. Кірова (м. Санкт-Петербург, Російська Федерація) на період з 1 вересня 2004 року по 1 липня 2010 року з наданням щорічної канікулярної відпустки влітку тривалістю 30 діб.
Відповідно до виданої вказаною академією довідки ОСОБА_1 дійсно навчався на 5-му факультеті з 1 вересня 2004 року по 19 червня 2010 року, а його літня канікулярна відпустка у 2008 році запланована з 1 по 31 серпня 2008 року.
Оцінивши довідку Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 8 серпня 2013 року, суди встановили, що ОСОБА_1 у березні 2008 року перетнув державний кордон України на виїзд та повернувся на територію України у липні 2008 року. Зазначена обставина також підтверджена екзаменаційними відомостями Військово-медичної академії ім. С. М. Кірова, згідно з якими у відповідний період ОСОБА_1 складав курсові екзамени в академії.
У даній справі судами першої та апеляційної інстанцій двічі призначалася судова почеркознавча експертиза.
Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи № 1366 від 11 січня 2014 року, проведеної на підставі ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 7 жовтня 2013 року, надати відповідь на питання щодо виконання підписів на лицьовій і зворотній сторонах договору поруки у графах "Поручитель" та підпису в розділі "Адреси і банківські реквізити сторін" ОСОБА_1 або іншою особою не є можливим через транскрипційну неспівставність підписів.
У суді апеляційної інстанції ПАТ АБ "Укргазбанк", посилаючись на застосуванням ОСОБА_1 у повсякденному житті двох підписів, про що свідчать виконані ним підписи у нотаріально посвідчених приватними нотаріусами Овідіопольського та Комінтернівського районних нотаріальних округів документах, клопотало про призначення додаткової почеркознавчої експертизи.
Суд апеляційної інстанції витребував зазначені документи і надав їх у розпорядження експертів для проведення додаткової комісійної почеркознавчої експертизи, призначеної ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 18 червня 2014 року.
З висновку комісійної судової почеркознавчої експертизи від 28 квітня 2017 року суди встановили, що на питання щодо проставлення підписів у договорі поруки ОСОБА_1 або іншою особою та щодо проставлення підписів у договорі поруки та наданих на експертизу нотаріальних документах однією і тією ж особою надати відповідь неможливо.
Оцінивши зазначені висновки судової почеркознавчої експертизи від 11 січня 2014 року та від 28 квітня 2017 року, суди встановили, що вони не містять категоричних та безсумнівних висновків щодо підписання ОСОБА_1 договору поруки.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).